Єдине але втрачене кохання
Почуття
Як дихають осінні почуття?
У місячній імлі? Десь у світанку тіні?
Твої шукаю очі без надії!
Без попереджень, небо пише мрії.
Не говори... Давай без слів
Це крадькома так серце завмирає
Чи винна я? Можливо винен ти?
Що грають почуття на клавішах надії.
І нескінченна лиш тривалість всіх ночей
Бо я тобі належу до знемоги
Та шепіт трав не зупиню, повір!
Я віддаюсь! Лишивши страх в неволі...
В полоні, пеклі і на поталу літ
М'які цілунки на губах бажаю
Сплетіння рук... Так небеса карають?
Посеред вулиць й світла ліхтарів.
Даруєш нам ти затишок і силу,
Бурхливим океаном став моїм
Й відродиш попри все безумства крила
Лишивши за собою чіткий слід.
Усе повік наповниться красою
Кордонів не малюю. Досить вже!
Просто живу, я дихаю тобою!
Ти мій магніт! В житті і у вісні....
Відредаговано: 19.05.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
