Єдине але втрачене кохання
***
Чомусь зажурено мовчали весни
І подих прохолодний за моїм вікном
Чи аркуші білі, чи забуті конверти
Штовнули у прірву забутість думок.
Невдалі паролі, обійми лукаві
Обірвали шляхи не сказанні слова
Не страшні негоди і вітри прощальні
Зафарбуєм смутком наші ночі від втрат.
До крайності неба, удвох ні від куди
Мимоволі зустрілись сердечні бої
В полум'яному ранку, чомусь від прилюдій
Небезпечна пожежа в мені збереглась...
Холоднеча душі, відпущу власну осінь
Та подумки лиш до уст пригорнусь
Тунель дзвінких нот, барв нашої сутність
Згубили ключі від власних бажань.
Ах любов таємна, знову осінь покличе
Залиши мелодію дощу та дивам
Непокірливі очі, блакитнії очі
Сьоголні ще можуть просто кохать...
Відредаговано: 19.05.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
