Мить... Всього лиш мить
Гадаєш це звична банальність?
Журба, що вічністю стає
Знайди мене такою, яка є.
Давно чомусь пропалена у часі
Та серце і душа мої живі!
Здалось це лиш опавше листя,
Пропалене душевним каяттям.
А все ж воно благословляє
Кохання просить-,, Витни із ниток"
Забуті айстри ворожать мою сутність
Задушливий, чорно-білий фільм життя.
Даремно страх вдалечині шепоче
Змиває дощ сльози всі рясні
Згоряє небо зоряне моє
І буде подих один на два світи.
Мить, що довжиною - вічність
До забуття чекатиму прилив
Одна стріла навчила нас любити
Уся земля тремтить у дану мить.
Відредаговано: 19.05.2023