Єдине але втрачене кохання

Поклик

Буває йдеш за покликом душі,

Когось втрачаєш, і когось знаходиш,

І не страшні життєві віражі

Коли поради у небес попросиш.

Роки ідуть, роки летять 

Як швидко все минає

Світанок, ніч, світанок, ніч 

Життя не зупиняє.

А ми лише очікуєм весни

Бажання із надією плекаєм

Кохання, що спопеляє світ

Та міст для щастя підіймає.

З душею розмовляти важко

І крик душі не затиха, повір

Знайома з нею вдосталь, особисто,

Із чорно- білою смугою життя.

А щастя до душі невпинно рвеця

Долає лабіринти з дня у день

Так серце моє знову б'ється

Та зародились ніжні почуття.

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше