Єдине але втрачене кохання

Мить

Усе мине, 

Лиш спомин в серці лишить

Скупий такий, без зайвого тепла

Блукають  миті,  згубляться століття

Слідом примар, затмяняться дива.

Усе забудеться, мине і трішки згасне

І почуття розсіються ураз

Собі я прошу, одну краплину щастя

З тобою поряд, на перекір вітрам.

Усе мине, залишаться лиш тіні

Годинник йде свідомо з нами в такт

То сонячно душі, то раптом до безсилля

Допишемо удвох відомий жанр...

Усе мине, задумане, блаженне

Словами сказане, душею откровенне

Усе мине, як сонце  зійде вранці

Цінуймо миті, і не тільки вчасні.

Усе мине... жорстких стежок доволі

Душа безсила кличе душу в даль

І пазли скласти без докорів дозволить

Життя підносить знову другий шанс.

Усе мине... Кохання, біль, розлука

Невдалі дні, лукавості політ

Усмішка піймана, ігристість поцілунка

І ще одна написана глава.

Ще мить і стану лише гостем

В минулому, у миті, майбутті

Безцінна і доволі дивна

Стежина під назвою - життя...

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше