Єдине але втрачене кохання

Миті

Як зажурились верби над водою,

Давно не чути тихих голосів

Усі живуть самі собою

Десь в світі вигаданих мрій.

І митей тих не зберігають,

Так швидко роки пролітають-

І десь незвідки, сплине час

Такий безцінний промінь наш!

Цінуймо ранішню росу,

Смакуймо кавою щоранку,

Та на прощання ніжно й палко

Цілуймо наче наостанку.

Не будьте жадібні в обіймах,

-Люблю! -скажіть своїм єдиним

Відкрийте серце, бешкетуйте

Ви молодість свою пильнуйте!

Гуляйте з друзями у парку

Усі разом, десь на світанку

Вдихніть краплинку ще надії

На дискотеку в повній силі

Чи в тишині біля вогню

Піймайте посмішку чужу!

Відчуйте дотик теплих рук

І пристрасть у нічну пору

Себе віддайте до краплини

Та не шкодуйте про надії

Живіть - бо дано лише раз!

Таш швидко ,цей минає час...

 

Доброго вечора усім❤ Я трішки вирішила змінити потік віршів втрати за коханням і подарувати вам натхнення на любов, щастя, віру. Дуже сподіваюсь, що сподобається. 

P.S. Чекаю ваших вражень

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше