Єдине але втрачене кохання

Зумію

А полум'я і біль і ця безвихідь

Постійна спрага, холод і дощі

Самотність, відчай, як радіти?

Коли осіннє листя спалює у тлі...

Спуштошеність, не чарують квіти

Все байдуже, все пройдено нажаль

Пусті обіцянки, безглузді вірші

Початок справжнього, а може фальш.

Відчутний дотик, вогником зігріто

Зафарбував і знищив листопад

Та я зумію попелом зіргітись

Повіти, пірнути, наздогнать.

Зумію залишити, не забути

У сяйві місяця обійми віднайти

Кохання лиш дотиком торкнутись

Зумію, долю зачекать.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше