Єдине але втрачене кохання

*****

У вирі безкінечності - зима,

Та холодом запорошеної ночі.

Кохання зігрівають не слова!

Тремтіння душ, не втраченої досі.

У далені терністі є шляхи,

І серця ще наївності чарівність

У кожного із нас питання до снаги-

Кохати? Або втрачені надії.

Ми завжди обираєм весну,

Вона чарує ніжністю світанків,

А осінь схожа на тихую журбу

Багряна, насичена дощами.

Ми обиремо спокій чи мелодію дощу?

Невже у почуттів є вибір?

Ні! ...

Це лиш придумані сюжети

Коли кохаю душу віддаю

І не важливо, що під краплями мовчу!

І не важливо що від болі, - закричу!

Йому пишу, й у сни відкрию двері

І байдуже світанок, ночі тьма

Коли у серці народилося кохання

Пірнайте! Насолоджуйтесь сповна!

 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше