У вирі безкінечності - зима,
Та холодом запорошеної ночі.
Кохання зігрівають не слова!
Тремтіння душ, не втраченої досі.
У далені терністі є шляхи,
І серця ще наївності чарівність
У кожного із нас питання до снаги-
Кохати? Або втрачені надії.
Ми завжди обираєм весну,
Вона чарує ніжністю світанків,
А осінь схожа на тихую журбу
Багряна, насичена дощами.
Ми обиремо спокій чи мелодію дощу?
Невже у почуттів є вибір?
Ні! ...
Це лиш придумані сюжети
Коли кохаю душу віддаю
І не важливо, що під краплями мовчу!
І не важливо що від болі, - закричу!
Йому пишу, й у сни відкрию двері
І байдуже світанок, ночі тьма
Коли у серці народилося кохання
Пірнайте! Насолоджуйтесь сповна!
Відредаговано: 19.05.2023