Єдине але втрачене кохання

Душа

Я душу свою спалену до тла

Не віднайшла, у сяйві місячної ночі,

В моїх очах, у снах, і у думках

Ще досі спалахи...

Від почуттів, здригаються лиш плечі

Я знищу все, забуду, -  прокляну!

Безслідно зраджена, без сорому забута

Така в нас доля, заквідчана й підступта!

Ми змушені любити тих, хто поруч

Закрити серце на тисячу ключів

І сльози відчаю, що лише ночі чують

Віддатися в полон і тягарем -

Душити! малюючи пейзажі

Луги, степи, ліси

О Боже! Зупинись! Залиш!

Рабу свою.....

Незламна! Усе це, лиш щоб бачили сліди.

Рабиня я! Любові - душі згубні

В твоїх обіймах... В снах.... І по житті...

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше