Життя іде, іде і не спинити
Момент, що випробовує буття
Ми в долі у своєї лише діти...
Такі беззахисні! І зайві тут слова...
Минуть роки, й зів'ялі квіти
Вже перестануть тішити весну
Такі дорослі, стали наші діти!
А ми вплітаємо у коси сивину.
Наш корабель тече за течією
Бар'єри й рифи нам не до снаги
Чому ми перестали вірити у мрію?
Життя одне, його нам не вернуть!
Давайте порадіємо світанкам,
Бажання загадаєм в зорепад,
Повіримо у чистоту кохання,
І затанцюєм не останній вальс!
Зупиним час...
І шанс дамо бажанням!
Любові, ніжності, безумству хоча б раз
Ми пристрасті відкриті,
Не підвладні!
Давайте навчимось спиняти час!
Відредаговано: 19.05.2023