Єдине але втрачене кохання

Час не повернути

Життя іде, іде і не спинити

Момент, що випробовує буття

Ми в долі у своєї лише діти...

Такі беззахисні! І зайві тут слова...

Минуть роки, й зів'ялі квіти

Вже перестануть тішити весну

Такі дорослі, стали наші діти!

А ми вплітаємо у коси сивину.

Наш корабель тече за течією

Бар'єри й рифи нам не до снаги

Чому ми перестали вірити у мрію?

Життя одне, його нам не вернуть!

Давайте порадіємо світанкам,

Бажання загадаєм в зорепад,

Повіримо у чистоту кохання,

І затанцюєм не останній вальс!

Зупиним час...

І шанс дамо  бажанням!

Любові, ніжності, безумству хоча б раз

Ми пристрасті відкриті,

Не підвладні!

Давайте навчимось спиняти час!

 

 

 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше