Єдине але втрачене кохання

Подяка

Я вдячна Богу за своє життя,

За всі винагороди і невдачі,

За шум вітрів,

За те, що вмію я

Кохати, вірити й прощати!

І з кожним кроком,

Сильнішою ставати

Долати перешкоди -

З ним мовчати!

Іду вперед, не озираюсь на бажання

На сто замків закрию відчуття

Нема вже тої -

Яка уміє лиш кохати,

Її забрали Божі небеса...

Прокинуся від довгого спочину,

Візьму я вруки все своє життя!

Бо в цьому світі я лише людина,

Що беззаперечно вірить в майбуття.

З молитвою навчуся прокидатись

За нього помолюся сотню раз

Життя одне, як шкода що не завжди

Ми  розумієм, спливає вже наш час!

Нехай минуле, забере з собою вітер

Нехай кохання зігріває нас

Ми не одні такі на цьому світі,

Що перестали вірити у нас!

Пройдуть роки, і посивіють скроні

Лелеки відлітають в далину

Ми скажемо спасибі нашій долі -

За той урок!

Але вже буде пізно

Змінити, повернути щось кудись

Ми стали різні, далекі і байдужі

До того, що було у нас колись.

І тільки з фото, ми зможем пригадати

Кохання яке колись було

Та ні! Ми дякуємо Богу -

Що в мене ти, а в тебе була я!..

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше