Я - зраджена! Я - втомлена й розбита!
Душею спалена і серцем оповита!
Безбарвна я, тепер лише самотня
Розтоптана і долею забута!
Стежиною у вічність заблукала
Шляхи єднання не послані мені
Чи я колись навчуся жити без кохання?
Знайду ключі від попелу душі?
Залишу шлях лише до Бога,
Йому покаюсь і в руки віддаюсь...
Не хочу жити я більше без бажання,
Що так нестримно чарують лиш його!
Немає сліз, мене немає більше -
Такої юної і відданої вам!
Я серце розділю на до і після,
Лиш небо буде свідком моїх втрат!
Не порадію більше я світанкам,
Дощ за вікном, тепер мій кращий друг.
Тобі я душу віддала всю до останку!
Тебе ненавиджу! Й кохаю водночас!
Для іншої тепер твої цілунки
Кохання із трепетом душі
Ті очі, що чарують пам'ять...
Її, але ти більш не мій!!!!
Скорилась я несправедливій долі
Кохала і кохатиму по вік
Я - зраджена! Цього ніщо не змінить
Не час, не відстань -
Навіть світ!
Дякую вам мої любі! За те, що ви зі мною. За коментарі і зірочки! Зовсім скоро наступний вірш. З нетерпінням чекаю ваших відгуків.
Відредаговано: 19.05.2023