Спогад

Чому я згадую тебе?

 Чому зі мною ти не поруч? 

Чому страждання ці тяжкі рвуть мою душу дрібний порох?

 Чому ти завжди в сновидіннях

Голубиш, пестиш і кохаєш

Цілуєш, ніжиш, обнімаєш?

Ти ж моє серце розриваєш!

Забудь мене, облиш мене!

Дозволь знов палко покохати,

Дозволь другого цілувати,

Дозволь знайти своє єство,

Дозволь нарешті щастя знати!

Я розумію милий, любий

Що ти кохаєш не на мить

Та ти коханням душу губиш...

Мою, яка ще хоче жить!

Можливо, я тебе пробачу

Забуду все як страшний сон.

Та плач дитини не загасне

В моєму серці нізащо!

І вічно буду я любити

Ту мить щасливої секунди

Коли сказав:

,,- Я стану татом! Але не зараз, вибач люба''.

Тоді так серце защеміло,

Сльоза котилась по щоці...

,,- О Боже, Боже ну навіщо

 Мене створив ти на землі?''

Щоб бачить ці тяжкії муки,

Віддати сина у той світ?

То краще зараз все покинуть 

І разом з ним туди піти!

Але на жаль, а може радість

З'явився ангел у вікні

Забрав його, а я осталась,

Сказав що рано ще мені.

На цій секунді все пропало

Моє життя і щастя мить

І я забулась і замкнулась

У тишині цих сновидінь!

Але у ніч весняну ясну

Стояв юнак такий як всі,

Але в очах у нього щастя

Спокійно стало на душі.

Можливо знову закохаюсь,

Можливо це є він?

Той кого я так чекала... 

Я приземлилась на коліна

Молитву з вуст промовила тихіш

Спасибі, Боже, за це щастя

Спасибі за оновлення в житті!

А все минуле, незбагненне

Завмерло, стихло, та не зажило

І ось красива наречена

Іде у світ не сказаних казок.

А та любов ще довго буде сниться

Та я старатимусь закриться

Не починать усе це знов

Можливо, я повірю у любов?