У житті нашого котячого королівства все йшло своїм чередом, поки на подвір’ї не з’явилася вона — руда, швидка і неймовірно галаслива. Мушка.
Якщо коти Маркізи були уособленням тиші та грації, то Мушка була справжнім вибухом енергії. Її прихід став справжнім випробуванням для нашої пухнастої шістки.
Того дня вся династія відпочивала на сонечку. Пушок розтягнувся на порозі, Аніса з Пушинкою вмивалися, а малеча — Рижик, Мурзя та Нікис — ліниво ганяли сухого листка. Раптом хвіртка відчинілася, і на подвір’я влетіла руда іскорка.
Мушка не стала чекати запрошення. Вона з радісним гавкотом кинулася вперед, виляючи хвостом так сильно, що здавалося, вона ось-от злетить у повітря.
Реакція котів була миттєвою. Пушок підскочив, наче його підкинуло пружиною, і за мить уже сидів на шафі на веранді. Пушинка зникла під диваном, а Аніса, як справжня мати, вигнула спину дугою і грізно засичала, закриваючи собою своїх дітей.
— Мушко, стій! Не можна! — вигукнула Кеті, намагаючись наздогнати руду бешкетницю.
Я ж спостерігала за цією сценою з легкою усмішкою. Було цікаво, як ці дві стихії — котячий спокій і собачий драйв — знайдуть спільну мову.
Найбільше появою Мушки зацікавився Рижик. Він, хоч і був набагато меншим, виявився найсміливішим. Поки його брати, Мурзя та Нікис, спостерігали з безпечної відстані, Рижик обережно підійшов до рудого носа Мушки.
Собака завмерла. Вона схилила голову набік, її вуха кумедно піднялися. Рижик витягнув лапку і ледь торкнувся мокрого носа Мушки. Та у відповідь лише голосно чхнула, від чого Рижик відскочив на метр, але вже за мить знову був поруч.
Це був початок великої дружби. Мушка швидко зрозуміла правила бірюзового дому: коти — це головні мешканці, а вона — їхній вірний охоронець. Тепер, коли ми з Кеті йшли гуляти в малинник, нас супроводжувала не просто собака, а ціла свита. Попереду бігла Мушка, а за нею, тримаючи хвости трубою, поважно крокували шестеро котів.
Бірюзовий дім став ще галасливішим, але й ще щасливішим. Тепер у нас був повний склад: династія Маркізи та їхня руда захисниця. Ми з Кеті знали — з такою командою нам не страшні жодні пригоди.