Розділ 1

Сонце того далекого літа здавалося особливо яскравим. Мені, Лілі, було лише чотири роки — той вік, коли світ здається величезним дитячим майданчиком, а кожен кущ малини в саду — непрохідними джунглями. Маленька Кеті, якій виповнився лише рік, ще невпевнено трималася на ніжках, але вже з величезною цікавістю спостерігала за всім, що рухається.

Саме в такий теплий ранок на нашому подвір’ї з’явилася вона.

Дідусь прийшов не з порожніми руками. Він тримав свій старий кашкет так обережно, ніби там було заховане крихке яйце казкового птаха. Ми з Кеті затамували подих.

— Дивіться, дівчата, — тихо промовив Дідусь. — Це Маркіза. Тепер вона буде господинею в нашому бірюзовому домі.

З кашкета визирнула маленька, гостровуха мордочка. Кошеня було неймовірної краси: гладенька темна шерстка, білі лапки-шкарпеточки та очі, що світилися розумом не за віком. Маркіза не нявкала і не тремтіла. Вона поважно озирнулася навколо, ніби перевіряла, чи достатньо затишне це місце для її майбутнього королівства.

— Можна її погладити? — прошепотіла я, простягаючи руку.

Маркіза дозволила. Її шерсть була м’якою, як шовк. Кеті теж потягнулася своїми маленькими пальчиками, і кошеня лагідно муркнуло у відповідь. Це був знак — ми прийняті в її свиту.

Перші дні Маркізи в домі були сповнені відкриттів. Вона виявилася дуже вихованою та гордою кішкою. Вона ніколи не бігала просто так — вона «виступала». Її хода була граційною, а хвіст завжди тримався високо, як королівський прапор.

Навіть наш великий Білик, який зазвичай з підозрою ставився до чужинців, відразу зрозумів: з цією дамою жарти погані. Коли Маркіза вперше підійшла до його миски, Білик просто відступив на крок, дозволяючи маленькій гості ознайомитися з територією. Він став її першим вірним лицарем.

Маркіза дуже любила сидіти на підвіконні бірюзового дому і спостерігати, як ми з Кеті граємося в пісочниці. Вона наче відчувала свою відповідальність за нас. Якщо Кеті надто близько підповзала до порога, Маркіза м’яко перегороджувала їй шлях своїм пухнастим тілом.

Минав час, і наша маленька королева ставала дедалі гарнішою. Ми ще не знали тоді, що Маркіза — це лише початок. Що мине кілька років, і вона подарує нам Анісу, Пушка та Пушинку, які стануть нашими найкращими друзями. Але того літа для нас існувала лише вона — наша перша кішка, наша мудра Маркіза, яка принесла в наш дім справжню котячу магію.

Саме так закладалася наша династія. Під наглядом Маркізи ми вчилися любові та турботі, а вона вчила нас, що справжня краса — це коли тебе люблять просто за те, що ти є.