Епілог 1. Перший рік по тому. Вересовий закон

Минув рівно рік з моменту, як залізничний таран «Династії Дна» розніс Східну браму Столиці. Весна знову панувала в садах палацу Сан-Сюсі, але цього року вона була особливою — над державою нарешті встановився той самий тривалий, міцний мир, який був викуваний із заліза та шляхетної магії.

Агнес стояла на відкритому мармуровому балконі Королівської зали засідань. На ній був величний, строгий костюм із глибокого темно-синього оксамиту — офіційне вбрання Правительки домініону. Її фосфоричні очі світилися спокійним, мудрим вогнем абсолютної влади, а права рука без рукавички ніжно підтримувала маленького піврічного хлопчика, якого вона притискала до своїх грудей.

Маленький Альбрехт Ваговський — названий на честь покійного старого короля — був дивовижною дитиною. Його великі, темні очі Короля дна вже зараз дивилися на світ із тією самою лінивою, хижою уважністю його батька, але коли його маленькі пальчики торкалися металевих ґудзиків на шинелі Агнес, сапфір на її руці відгукувався ніжними золотистими іскрами. Хлопчик уже зараз відчував метал, виявляючи перші ознаки майбутньої, колосальної королівської психометрії.

Кароль підійшов ззаду, обережно обхопивши Агнес за плечі своєю важкою, гарячою рукою. На ньому був чистий, парадний фрак, але рукава, як завжди, були злегка закочені, демонструючи повне презирство до палацового етикету. У його пальцях диміла цигарка, а погляд вивчав Столицю, яка розстилалася під їхніми ногами.

— Роберт прислав телеграму з Аркхема, Агнес, — тихо, з глибоким хрипом промовив Кароль, нахиляючись і цілуючи сина в маленький лоб. — Нові портові доки повністю завершені. Торговий флот Вільної гавані збільшився втричі. Західні герцогства підписали мирну угоду на наших умовах — вони погодилися віддавати половину срібла в обмін на наші залізничні локомотиви.

— Вони підписали її, тому що бояться нашої армії, Каролю, — Агнес повернула до нього обличчя, і її перстень засяяв яскравим золотистим вогнем. — І вони знають, що цей хлопчик росте, щоб забрати у них все, якщо вони порушать наш закон.

«Ой, та годі вам про політику біля дитини розмовляти!» — раптом знову весело й уїдливо обізвалася бабця Марта, і сапфір обдав шкіру Агнес хвилею затишного тепла. «Подивіться, які у малого щічки рожеві! Справжній маг росте, весь у наш шляхетний рід Дому Сокола! Каролю, ну ж бо, дай йому потримати твій золотий револьвер, нехай дитина змалечку звикає до правильних іграшок, а не до цих манірних палацових брязкалець!»

Кароль тихо посміхнувся, дістав із кишені маленьку, виточену з болотной руди фігурку сокола і вклав її в маленьку ручку сина. Маленький Альбрехт міцно стиснув залізну іграшку, і метал у його пальцях на мить спалахнув чистим, золотим вогнем. Новий порядок став законом. Перший рік Династії Дна зафіксував її право на вічність.