Розділ 65. Анатомія нового порядку

Столиця Сан-Сюсі приймала владу Аркхема неохоче, наче стара, манірна графиня, яку змусили пити дешевий портовий ром замість витриманого мускату. Проте перші тижні правління «Династії Дна» швидко збили світську пиху з міністерських кабінетів. Коли замість звичних шовкових лівреїв королівських кур’єрів коридорами міністерств почали ходити суворі констеблі Роберта у важких шинелях та старшини портових гільдій із засмаглими від коксівного диму обличчями, Столиця зрозуміла: залізо нетрів прийшло надовго.

Зміни для звичайних людей почалися не з гучних маніфестів, а з речей набагато простіших і брутальніших — з хліба, вугілля та безпеки.

*** Перебудова залізом ***

За особистим указом Агнес Вілк, який Рада Столиці підписала без жодного слова заперечення, було повністю скасовано внутрішнє мито між регіонами домініону. Ешелони з дешевим зерном та солониною з південних плантацій, які раніше гнили на залізничних заставах через корупційні побори чиновників Борха, тепер безперешкодно йшли прямо на центральні ринки Столиці. Ціни на їжу в робітничих передмістях упали майже вдвічі всього за два тижні.

Квартал Ткачів в Аркхемі більше не задихався від зимового голоду. На кожній текстильній фабриці за розпорядженням Кароля Ваговського було введено «залізний паритет» — фіксовану мінімальну плату за зміну та обов'язкове безкоштовне забезпечення сімей робітників чистим вугіллям із державних складів. Заводи, які раніше працювали на збагачення Ордену Чорного Сонця, тепер випускали нові рейки, обшивку для суден та інструменти. Брудні підлітки з Нижнього міста більше не збирали недопалки біля таверн — їх масово приймали до новостворених ремісничих училищ при портових доках, де старшини гільдій навчали їх токарної справи та механіки.

Муніципальна гвардія Столиці, яка раніше займалася лише охороною світських раутів та збором хабарів у кварталах бідноти, була повністю реорганізована. Роберт особисто провів атестацію кожного офіцера. Ті, хто брав гроші від покійного Канцлера Вейна чи Регента Борха, відправилися чистити дренажні канали підземного міста. Їхні місця зайняли перевірені в боях констеблі Аркхема та колишні портові стрільці, які не знали, що таке шляхетний підкуп. Вулиці Столиці вперше за п'ятдесят років стали безпечними для нічних прогулянок: кишенькові злодії та вуличні банди просто зникли, знаючи, що за новий закон відповідає особисто Король дна.

***

Гриць «Якір» та шляхетна мануфактура

Для Гриця «Якоря» перші місяці при владі стали справжнім випробуванням його залізних нервів. Колишній портовий боєць, який звик вирішувати будь-які питання за допомогою важкого лома та кількох міцних слів, тепер був призначений Головним Наглядачем державних мануфактур Столиці. Його новий робочий кабінет у будівлі колишнього Королівського казначейства виглядав огидно розкішним: високі стелі з ліпниною, шовкові шпалери та масивний стіл із горіхового дерева, за яким Гриць почувався наче ведмідь у порцеляновій лавці.

Цього ранку перед його столом, тремтячи від страху та холоду, стояв колишній управитель текстильної мануфактури Сан-Сюсі — шляхтич Едмунд Борх, далекий кузен заарештованого Регента. На ньому був пом'ятий оксамитовий каптан, а в руках він нервово стискав шкіряну папку зі звітами про збитки.

— Пане Наглядачу... — заїкаючись, почав Едмунд, боячись підвести очі на величезні, покриті татуюваннями і шрамами руки Гриця. — Робітники третього цеху відмовляються виходити на нічну зміну без додаткового пайка. Вони кажуть, що нові норми Ваговського дозволяють їм вимагати гарячий суп під час перерви. Але це підірве бюджет підприємства! Ми втратимо шляхетні замовлення на поставку сукна для гвардії!

Гриць повільно підвівся зі свого глибокого крісла. Його суконна куртка, хоч і була новою, досі пахла портовим дьогтем та мазутом Аркхема. Він підійшов до вікна, за яким на фабричному дворі сотні жінок у простих сірих хустках чекали на рішення нової влади.

— Послухай мене сюди, шляхетний хлопче, — прохрипів «Якір», і його голос змусив Едмунда мимоволі здригнутися. Гриць підійшов впритул, поклавши свою важку долоню на плече управителя так, що той злегка присів. — Мені начхати на твої шляхетні замовлення і твій бюджет. Якщо ці жінки не отримають гарячий суп і чисте вугілля до сьогоднішнього вечора, твій бюджет будеш рахувати в підвалах казематів. А твою мануфактуру я віддам під керівництво старої текстильниці Марти з Кварталу Ткачів. Вона за два дні наведе тут такий порядок, що ти забудеш, як твоє прізвище пишеться. Питання закрито. Купи їм суп.

Коли переляканий управитель вилетів із кабінету, Гриць важко зітхнув, витягнув із кишені стару залізну флягу з портовим ромом і зробив великий ковток.

— Ну і роботка... — пробурмотів він під ніс, дивлячись на золочені годинники на стіні. — Краще б я ще один бронепоїзд під Східну браму гнав, ніж цим манірним щурам пояснював, що люди хочуть їсти.

***

Кабінет детектива Роберта

У Департаменті безпеки Столиці, який тепер повністю перейшов під контроль Королівської варти, панувала залізобетонна робоча атмосфера. Новий Керівник варти, детектив Роберт, сидів за своїм новим столом, який раніше належав шефу таємної поліції Борха. Кабінет був повністю очищений від колишнього аристократичного мотлоху: жодних дзеркал у золотих рамах чи кришталевих карафів. Замість цього всі стіни були завішані детальними оперативними картами, списками підозрюваних у зв'язках з Орденом Чорного Сонця та графіками залізничних патрулів.

Перед його столом стояла молода дівчина у суворій формі констебля — Вікторія, одна з перших випускниць нової поліцейської академії Аркхема, яку Роберт особисто відібрав для служби в Столиці.

— Пане Керівнику, — Вікторія чітко віддала честь, поклавши на стіл товсту папку з матеріалами розслідування. — Ми закрили останню ложу Ордену в підвалах Східного передмістя. Заарештовано одинадцять лордів Королівської ради, які намагалися спалити архіви таємного судочинства Канцлера Вейна. Серед них — граф Остер.