Розділ 61. Таран Східної брами

Світанок застав ешелони «Династії Дна» на підступах до Східної застави столиці. Небо над передмістям нагадувало брудне, посічене осколками дзеркало — сіре, холодне, затягнуте низькими хмарами, з яких сипалася дрібна крупа. Столиця зустрічала їх шпилями палацу Сан-Сюсі, які ледь проглядали крізь ранковий серпанок, та масивними фортифікаціями гранітної брами.

Тут залізничні колії стискалися у вузьке горло, перекрите важкими сталевими воротами урядового патруля. Гарнізон Регента Борха виставив на платформу два батальйони елітної піхоти. Солдати в парадних синіх мундирах із хутряними манжетами стояли за мішками з піском, наставивши в бік тунелю довгі гвинтівки. Поруч на залізничному насипі диміли три магічні мортири, готові перетворити будь-який цивільний потяг на купу металобрухту. Вони чекали на звіт генерала Кляйна, але замість кур'єра з Аркхема летів чорний локомотив Ваговського.

У кабіні першого бронепоїзда було гаряче від розпеченої топки. Машиніст — кремезний портовий докер із обличчям, замазаним мазутом, — озирнувся на Кароля, який стояв прямо біля заслінки котла.

— Босе, попереду застава! Вони закрили запірні решітки та навели мортири! Якщо не скинемо пару — розіб'ємося на тріски!

Кароль навіть не повів бровою. Його пальто було розстебнуте, з кишені виглядав важкий карабін, а в зубах диміла свіжа цигарка. Він повільно перевів погляд на Агнес, яка стояла поруч, міцно тримаючись за залізний поручень. Її фосфоричні очі вже ловили силові лінії магічних замків, що тримали сталеві ворота брами.

— Я ж обіцяв тобі, моя вересова леді, що ми не будемо гальмувати, — хижо посміхнувся Король дна і важкою рукою опустив важіль додаткового тиску пари до самого упору. — Грицю, кочегари, підсипте вугілля! Ідемо на таран!

«Матір рідна, свята Катерино, тримайте мене всі чорти за спідницю!» — пронзительно ревнув у голові Агнес голос бабці Марти. Сапфір на пальці завібрував так, наче всередині каменя почався невеликий землетрус. «Цей твій Кароль точно божевільний! Нас же зараз розмаже по тому граніту, як масло по сухарю! Агнес, дурепа, виставляй свої шляхетні щити, бо якщо мій майбутній правнук постраждає через цього портового дурня, я повернуся з того світу і особисто відкручу Ваговському його шляхетні вуха!»

Агнес зціпила зуби, ігноруючи паніку покійної родички. Вона викинула ліву руку вперед. Захисна манжета з соколом на її зап'ясті розжарилася, поглинаючи залишкову магію парового котла, а сапфір бабусі Марти вибухнув сліпучим золотистим променем прямо через лобове скло кабіни.

Цей ментальний удар королівської психометрії наздогнав Східну браму за секунду до зіткнення. Золота іскра пройшла крізь залізні засуви, миттєво зчитуючи та руйнуючи магічну матрицю запірних рун. Ворота, позбавлені чарівного захисту, стали звичайним, крихким залізом.

ГУРКІТ КОЛОСАЛЬНОЇ СИЛИ РОЗІРВАВ РАНКОВУ ТИШУ СТОЛИЦІ.

Важкий броньований ніс локомотива, обшитий корабельною сталлю Аркхема, на повній швидкості врізався у залізничні ворота. Сталеві решітки з хрускотом лопнули, розлітаючись на сотні гострих зазублених осколків, які засипали позиції столичної піхоти. Гігантська чорна машина, ламаючи гранітні відкоси насипу, вилетіла прямо на центральний перон застави, тягнучи за собою хвіст із залізних вагонів «Династії Дна».

Мортири Регента навіть не встигли вистрілити — ударна хвиля від тарану просто перекинула їх у кювет. Столичні гвардійці в синіх мундирах у паніці кидалися врізнобіч, кидаючи гвинтівки в брудний сніг. Вони ніколи не бачили, щоб війну вели так — без ультиматумів, без розмов, просто ламаючи столицю через коліно сирою силою Нижнього міста.

Важкі двері вагонів із гуркотом розійшлися, і на перони Східної брами під завісу порохового диму та пари вистрибнули бійці портових гільдій і констеблі Роберта. Шлях до палацу Сан-Сюсі був відкритий.