Розділ 57. Залізний паритет

З останнього вагона першого ешелону з брязкотом висунулися дві важкі алхімічні гармати. Їхні товсті мідні стволи, прикрашені рунами Ордену, миттєво спалахнули брудно-білим, магічним світлом, готуючись випалити весь вокзал дощенту.

Проте Кляйн не врахував однієї деталі: Аркхем більше не належав слабким лордам Верхнього міста. Його контролювало Дно.

З протилежного боку депо, з-за засніжених тупикових колій, пролунав важкий, оглушливий гуркіт портового паровоза-штовхача. Величезна залізна машина, обшита товстими листами корабельної сталі з Північного доку, на повній швидкості влетіла в бік першого ешелону гвардійців. Удар колосальної сили розірвав обшивку вагона, і алхімічні гармати з гуркотом перекинулися, вибухаючи власними зарядами та заливаючи перон калюжами гарячої білої суміші.

З кабіни броньованого штовхача, тримаючи в руці свій важкий портовий карабін, вистрибнув Кароль Ваговський. Його чорне пальто розвівалося на зимовому вітрі, сорочка на грудях була розстебнута, попри мороз, а в очах палав той самий первісний, дикий вогонь Короля дна, який не знав пощади. За його спиною, з криками та брязкотом залізних ломів, на перони хлинули сотні докерів та бійців портових гільдій Гриця «Якоря».

— Вогонь, хлопці! — закричав Кароль, всаджуючи першу кулю з болотної руди точно в груди капітана столичних гвардійців.

Вокзал миттєво перетворився на залите пороховим димом та снігом пекло. Констеблі Роберта відкрили щільний вогонь із барикад, і важкий підпільний свинець Дна почав з легкістю кришити позолочені каски та ментальні щити регулярної армії. Гвардійці Борха, звиклі до парадних маршів та витонченої магії, виявилися абсолютно безсилими проти грубої, організованої люті нетрів.

Один із офіцерів Кляйна спробував прорватися до Агнес із довгим гвардійським багнетом. Проте вона навіть не поворухнулася: її ліва рука в захисній манжеті з соколом плавно піднялася, перехоплюючи лезо багнета прямо в польоті. Сира енергія болотної руди миттєво поглинула магічне заточування зброї, і Агнес, крутонувши кавалерійську тростину, сильним ударом роздробила офіцеру коліно.

Вона вихопила з-під шинелі чорний стилет Ваговських, і її сапфірове лезо з хрускотом увійшло в зчленування його обладунків.

Бій на першому пероні переростав у повний розгром Карального корпусу. Столиця прийшла за завоюванням, але натомість зіткнулася із залізним паритетом двох лідерів, які захищали не просто місто — вони захищали право свого майбутнього нащадка на абсолютний трон усієї держави.