Розділ 42. Пороховий паритет

Таємний штаб у Північному доці пахнув соленим залізом, мазутом та міцною кавою. Тут, у кабінеті над ремонтною майстернею, де підлога злегка здригалася від ударів хвиль об палі, на великому дубовому столі було розгорнуто детальну карту оборонних об'єктів Аркхема.

Кароль сидів на краєчку столу, ліниво крутячи в пальцях новий важкий патрон із болотної руди. Поруч із ним стояла Агнес. Тіні під її очима стали трохи глибшими, але постава лишалася бездоганно рівною. Роберт, розклавши навколо карти оперативні зведення Варти, вказав олівцем на північну окраїну Пагорба.

— Вони не б'ють по Раді лордів, бо Рада їм більше не потрібна, — чітко вимовив детектив. — Після того, як ви, леді Агнес, заблокували рахунки де Вріза, а лорд Ваговський підімкнув під себе порти, Орден втратив логістику. Їм потрібен один сильний удар, щоб паралізувати місто. І їхня ціль — Королівський пороховий арсенал.

Агнес нахилилася над картою, уважно розглядаючи фортифікаційні лінії навколо складу.

— Там зберігається три чверті запасу магічного пороху Корони, — її фосфоричний погляд зафіксував силові лінії захисту об'єкта. — Якщо вони підірвуть його, половина Верхнього міста злетить у повітря, а Варта залишиться без боєприпасів. Але моя психометрія підказує інше... Вони не підірвуть його. Вони хочуть забрати порох, щоб зарядити свої власні алхімічні гармати під землею.

— Тоді ми зустрінемо їх там, — Кароль підвівся, і його очі небезпечно блиснули. — Констеблі Роберта перекриють зовнішній периметр, а мої портові стрільці з новими патронами займуть позиції всередині складів.

Він обернувся до Агнес, помітивши, як її пальці мимоволі торкнулися срібної шпильки-бджілки у волоссі. Кароль м'яко перехопив її руку, і перед тим, як Роберт делікатно відвернувся до вікна, вклав у її долоню ту саму срібну шпильку для краватки у формі сокола, яку приготував зранку.

— Твій батько носив сокола як знак влади, Агнес, — тихо, так, щоб чув лише вона, прошепотів Король дна. — Тепер цей сокіл захищатиме тебе. Носи його під коміром кітеля.

Агнес міцно стиснула срібний клейнод, відчуваючи, як тепло його пальців миттєво змиває втому. Жодних довгих прощань. Час розмов закінчився.