Тим часом у підземних ливарних цехах Кварталу Ткачів повітря було таким гарячим, що дихати доводилося через мокрі ганчірки. Сюди не зазирали королівські інспектори; тут, серед гуркоту важких молотів та шипіння розплавленого чавуну, кувалася справжня, підпільна сила Дна.
Кароль Ваговський стояв на залізному містку над доменною піччю. Його шляхетний піджак висів на перилах, біла сорочка була повністю розстебнута, а на міцних, мускулистих плечах виблискували краплі поту у багряних відсвітах металу. Поруч із ним Гриць «Якір» тримав у руках перші зразки нової зброї.
— Босе, ми переплавили всю партію магічного свинцю, яку забрали в тунелях, — Гриць поклав на дерев'яний верстат важкий, грубо оброблений револьверний патрон із темним, матовим наконечником. — Наші майстри додали в сплав стружку сирої болотної руди з нижніх боліт. Тієї самої, що глушить будь-які патрульні заклинання Варти.
Кароль узяв патрон, зважуючи його на долоні. Його темні очі задоволено звузилися. Це була не витончена шляхетна магія — це було концентроване, брудне залізо Дна, створене спеціально для того, щоб пробивати алхімічні щити залізноликих.
— Готуйте три сотні таких зарядів, Грицю, — тихо, але вагомо наказав Король дна. — Роздай їх найкращим стрільцям у порту та людям Роберта у Варті. Якщо Орден думає, що їхні залізні маски врятують їх від портового свинцю, вони дуже помиляються.
Він підійшов до вікна цеху, звідки відкривався вид на брудні дахи Кварталу Ткачів. Саме в цей момент до воріт фабрики під'їхав закритий екіпаж Департаменту Варти. З карети вийшла Агнес, тримаючи під пахвою залізну папку з результатами розтину.
Кароль повільно посміхнувся, дістаючи з кишені тонку шпильку для краватки — срібну, у формі маленького сокола, яку він замовив у ювеліра Дна сьогодні вранці. Цей маленький знак уваги чекав на неї як символ того, що Дім Сокола тепер надійно захищений підпільними заводами його імперії.
Він швидко спустився сходами назустріч своїй вересовій леді. Новий раунд війни за Аркхем починався на їхніх умовах.