Розділ 34. Отрута в кубках. Новий порядок дому Соколів.

Маєток Дому Сокола поступово звикав до кроків своєї нової господині. Старий дворецький Гілберт тепер пересувався коридорами з ідеально рівною спиною, а срібний посуд чистився так ревно, наче від цього залежало його життя. Проте зовнішній блиск Верхнього міста залишався лише обгорткою.

Агнес сиділа у своєму кабінеті, переглядаючи ранкову пошту. Серед офіційних звітів Варти та кадрових перестановок лежав важкий конверт із цупкого паперу, запечатаний сніжно-білим воском із гербом у вигляді плачучої лілії — знаком графині Елізи де Вріз, матері того самого барона, якого Агнес публічно принизила на балу.

«Леді Агнес. Вищий світ Аркхема вміє цінувати силу, навіть якщо вона приходить із... несподіваних місць. Завтра о п'ятій годині дня у Білій вітальні Ратуші збирається закритий дамський комітет Королівського благодійного фонду. Ваша присутність як доньки міністра внутрішніх справ є обов'язковою для підтвердження вашого статусу. Ми будемо раді вислухати ваші ідеї щодо реформ у Кварталі Ткачів».

Агнес піднесла лист до обличчя. Її психометрія, яка після ночей із Каролем стала гострою, як бритва, миттєво зчитала ледь помітний, холодний слід. Папір пахнув не лавандою чи трояндами, а ледь помітним, гіркуватим ароматом сонної лози — рідкісної магічної отрути, яка не вбиває, але за кілька годин роз'їдає ментальні щити, змушуючи людину говорити правду або втрачати контроль над власним даром.

— Вони хочуть розірвати мої ментальні блоки прямо під час чаювання, — тихо прошепотіла Агнес, і її фосфоричні очі небезпечно звузилися. — Вони хочуть, щоб Леді Варти знову заговорила як вулична дівка на очах у всієї шляхти.

Вона відкрила шухляду столу і дістала той самий маленький стилет із чорної сталі з сапфіровим руків'ям, який подарував їй Кароль. Вона провела кінчиком леза по обідку конверта, зчищаючи отруйний наліт.

У цей момент у вікно тихо постукав знайомий сірий поштовий голуб із Північного доку. До його лапки була прив'язана маленька записка від Кароля, а всередині згортка лежав... маленький шматочок сухого імбиру — найкращий природний антидот проти сонної лози.

«Шляхетні пані витягли свої голки, Агнес. З'їж це перед тим, як зайти до Білої вітальні. На засіданні Ради я триматиму Остера за горлянку, тож вони спробують відігратися на тобі. Позаду тебе Дно. Пам'ятай це. К.»

Агнес обережно сховала імбир до кишені кітеля, а на її губах з'явилася та сама зріла, хижа посмішка. Графіня де Вріз навіть не підозрювала, що запросила на свій світський чай не жертву, а ката.

Розділ 53. Фінансовий зашморг

Поки Агнес готувалася до світського штурму, Кароль Ваговський сидів у залі засідань Королівської ради, яка більше нагадувала поле бою без правил. Старий граф Остер, скарбничий, витягнув на світло новий документ — Королівську податкову магістраль.

— Лорде Ваговський, — голос Остера тхнув сухою макулатурою. — Ваш указ про Вільну гавань діє. Але ми підняли архіви. Квартал Ткачів заборгував міській короні за користування підземними водогонами за останні двадцять років. Якщо ваші портові гільдії не виплатять цей суверенний збір протягом трьох днів, ми маємо юридичне право повністю перекрити подачу магічної води в Нижнє місто. Ви залишите свої нетрі без краплі чистої води.

Лорди за столом затамували подих. Вони думали, що знайшли бездоганну юридичну пастку: або Кароль віддасть усе золото з Північного доку, або Нижнє місто підніме бунт проти нього самого через спрагу.

Кароль повільно підвівся. Його постать у чорному фраку здавалася велетенською тінню під вітражами Ратуші. Він не став кричати чи хапатися за револьвер. Він просто підійшов до великої мапи міста, що висіла на стіні, і повільно провів пальцем по лініях підземних тунелів.

— Ви забуваєте одну деталь, графе Остер, — тихо, з убивчою іронією промовив Король дна. — Магічна вода йде на Пагорб через головну насосну станцію, яка розташована... правильно, на території Кварталу Червоних Ліхтарів. Кульгава Сніжка сьогодні вранці якраз доповідала мені, що центральний вентиль дуже старий. Якщо мої люди закриють його на ремонт — Верхнє місто залишиться не просто без води. Ваші розкішні мармурові вбиральні та фонтани в резиденціях почнуть фонтанувати нечистотами з усього Аркхема.

За столом Ради почувся глухий стогін когось із міністрів. Граф Остер затремтів, хапаючись за комір.

— Ви... ви не посмієте! Це екологічна катастрофа! — закричав скарбничий.

— Я посмію все, що потрібно для захисту моїх людей, — Кароль підійшов до Остера і вперся руками в його стіл, заглядаючи старому прямо в обличчя. — Спишіть борг Кварталу Ткачів. І внесіть до бюджету кошти на модернізацію насосної станції. Або завтра ваші дружини на балу питимуть шампанське, яке тхнутиме портовою стічною канавою. У вас дві хвилини на роздуми, панове лорди.

Він дістав цигарку, клацнув запальничкою і кинув швидкий погляд на годинник Ратуші. П'ята година. Саме в цю хвилину Агнес заходила до Білої вітальні. Кароль подумки стиснув кулаки, сподіваючись, що його вересова леді розіб'є шляхетних гадюк так само чисто, як він щойно розбив їхній фінансовий зашморг.