Розділ 32. Зачистка гнізда

Після балу в Ратуші ілюзій не залишилося ні у Верхньому місті, ні в кабінетах Королівської варти. Еліта Аркхема зрозуміла, що нова леді не збирається грати за їхніми правилами корупційних натяків і кулуарних угод. Агнес принесла з собою на Пагорб методику Дна: пряму, безжальну і підкріплену залізними фактами.

О дев’ятій ранку в кабінеті старшого слідчого Варти панувала задуха, попри відкриті вікна, крізь які долинав гуркіт портових кранів. Навпроти столу Агнес стояли троє старших капітанів Центрального дивізіону. Чоловіки з пишними вусами та орденами за «заслуги перед містом» зараз помітно потіли, переступаючи з ноги на ногу під її фосфоричним поглядом.

Агнес повільно перебирала пальцями стос особових справ. Оксамитова бальна сукня залишилася в минулому; сьогодні на ній був застебнутий на всі ґудзики синій формений кітель, а волосся було зібране в тугий, суворий вузол. Лише на пальці тихо світився відновлений сапфір, а на краю столу у склянці з водою досі зеленіла гілочка ялівцю.

— Капітане Бранд, — Агнес підняла першу справу, навіть не дивлячись на чоловіка. — За останні п'ять років ваш загін «випадково» пропускав повз увагу три підпільні гральні будинки маркіза де Мортена у Кварталі Ткачів. А на ваш приватний рахунок у Королівському банку щомісяця надходило двісті золотих королів від підставних компаній маркіза.

— Леді Агнес! Це наклеп! — почервонів капітан, роблячи крок уперед і хапаючись за ефес парадної шпаги. — Я тридцять років служу Короні! Ви не маєте права...

— Я маю право міністерського аудиту, підписане моїм батьком і завірене Радою, — спокійно перервала його Агнес, підвівшись із крісла. Вона підійшла впритул до Бранда. Її магічний зір зафіксував легку вібрацію срібного ордена на його грудях. Вона протягнула руку і легким порухом пальців торкнулася металу.

Енергетичний відкат психометрії змусив орден на мить спалахнути синім вогнем. Перед очима Бранда виникли чіткі образи його нічних зустрічей із Перукарем, коли капітан передавав убивці списки слідчих, які занадто глибоко копали під Раду.

Бранд сахнувся назад, його обличчя стало білим, як крейда. Він зрозумів, що ця жінка не просто шукає докази — вона сама є доказом.

— Здайте зброю і значки. Всі троє, — залізно наказала Агнес, повертаючись до столу. — Рапорти про вашу відставку за станом здоров'я вже написані. Якщо до вечора ви не залишите межі Аркхема — завтра Роберт зачитає ваші кримінальні справи на площі перед Ратушею.

Коли принижені, розжалувані капітани вийшли, у двері тихо постукав Роберт. Новий голова спецвідділу виглядав зібраним, у його очах більше не було колишнього розгубленого слідопита — лише сувора виконавчість.

— Леді Агнес, ваші люди з Кварталу Ткачів зайняли звільнені пости у третьому дивізіоні, — доповів він, кладучи на стіл свіжі зведення. — Портові банди більше не чинять супротиву констеблям. Вони знають, що ми граємо чесно.

— Дякую, Роберте, — Агнес пом'якшила погляд. — Тримай контроль над портами. Скоро Кароль випустить новий указ, і нам знадобиться кожен надійний багнет, щоб стримати незадоволених лордів.

Вона сіла, втомлено потерла скроні. Роберт кивнув і вже перед тим, як зачинити двері, тихо додав:

— На нижньому поверсі посильний залишив для вас посилку з Північного доку. Контрабандисти сказали, що це «для покращення робочої атмосфери».

Агнес підійшла до невеликої коробки, що стояла біля дверей. Всередині лежала пачка дорогого, рідкісного чорного чаю з північних колоній — саме того, який вона колись згадувала в розмові з Каролем як свою єдину слабкість під час нічних чергувань. І маленька срібна ложечка з гравіюванням у вигляді сокола. Без листівок. Без підписів.

Вона притисла коробку до грудей, відчуваючи, як у цьому холодному, просякнутому зрадою місті у неї є надійний тил.

***

Тим часом у Королівській раді Кароль Ваговський завершував свій фінансовий бліцкриг. Лорди, чиї гроші досі були заблоковані на складах Північного доку людьми Гриця «Якоря», сиділи за столом Ради з виразами повної капітуляції. Старий граф Остер, скарбничий, тремтячими руками підсунув Каролю пергамент із сургучевою печаткою Короля.

— Це... це безумство, лорде Ваговський, — прохрипів старий. — Ви звільняєте портові гільдії від державного мита на дві третини. Ви легалізуєте контрабанду! Королівська скарбниця втратить мільйони!

— Скарбниця втрачала мільйони, коли маркіз де Мортен крав їх через свої підставні лотереї, — Кароль навіть не підвівся. Він сидів, закинувши ногу на ногу, і ліниво крутив у пальцях свій важкий револьвер. — Мої гільдії не крадуть. Вони платитимуть фіксований податок на розвиток нижнього міста. Квартал Ткачів отримає нові пральні, лікарні та хлібопекарні. А ваші кораблі, панове лорди, нарешті зможуть виходити в море без страху, що їх затоплять мої портові пірати. Підписуйте.

Один за одним лорди ставили свої підписи під Указом про вільну гавань. Це був історичний момент: Дно Аркхема переставало бути кримінальним апендиксом — воно ставало офіційним економічним серцем міста. Кароль повертав своєму роду не просто шляхетне ім'я, він будував нову імперію на уламках старої аристократії.

Увечері, коли засідання закінчилося, Кароль вийшов на широку терасу Ратуші. Місто внизу починало запалювати перші газові ліхтарі. Квартал Ткачів більше не виглядав чорною пусткою — там, у вікнах нових робочих бараків, уперше за багато років горіло тепле, мирне світло.

Він почув легкий шурхіт кроків за спиною. Агнес підійшла мовчки, стаючи поруч і спираючись ліктями на кам'яний парапет. На ній був той самий синій кітель, але верхній ґудзик вона, наслідуючи його манеру, розстебнула.

— Бранда і його поплічників усунено, — тихо сказала вона, дивлячись на річку. — Варта тепер належить нам, Каролю.

— А мені тепер належать порти, леді Агнес, — Кароль повернувся до неї, дістаючи цигарку. Він підніс запальничку, і в спалаху вогню її обличчя здалося йому найпрекраснішим і найнебезпечнішим, що він бачив у житті. — Наш план виконано. Ми переписали матрицю Аркхема.