Глава 5

Джейн

Зайшла до себе в кімнату, й нарешті змогла видихнути. Як я могла поцілувати його ? Що зі мною взагалі відбулось ? Що буде якщо батько про це дізнається ? Він не зможе зрозуміти мене, ніколи не пробачить такий вчинок. "Він монстер, вбивця, звір"

Річ і Лейн, почали обнюхувати мене, запах вампіра їм був не по душі.

- Це я. Тихо. - заспокоювала їх. Пішла у ванну кімнату змити весь цей запах. - Так краще ? - собаки заспокоїлись й лягли на своє місце. На годиннику третя ночі, а я тільки лягла спати.

- Добрий ранок. - як тільки я відкрила очі, перед мною стояв злий Нейтан, одягнений в чорну футболку та білі шорти.

- Ти що здурів, чого приперся з самого ранку ? - почала кричати на нього.

- Не з тієї ноги встала ? - він ще й знущається.

- Нейт, чого тобі ?

- Зайшов розбудити тебе на роботу.

- Ти тут турботливий.

- Все для тебе люба. Де ти вчора була ? - він сів біля мене на край ліжка.

- Де тільки мене не було. - я хотіла ще хоч трішки подрімати, накрилась ковдрою з головою.

- Джейн, твій батько потребує новин. - легенько пальцем штовхає в плече.

- Сьогодні я все йому розповім.

- А є що ? - здивувався він, й забрав мою ковдру. Я почала розповідати вчорашні події, звісно опустила деталі про поцілунок, ще не сказала що Алекс вампір, Нейт може з легкістю його вбити, якщо дізнаєтеся.

- Серйозно ? Ти що не могла подзвонити до мене, а ще й цей Алекс тепер знає що ти мисливиця. Ти молодець Салем. Вищий клас.

- Нейт, сьогодні повня, а я маю бути на осінньому балу в школі. Тобі доведеться патрулювати неподалік.

- Нехай твій шериф й стоїть на посту. Чи той Алекс.

- Нейт. - гаркнула я.

- За поцілунок. - наставив губи.

- Ніяких поцілунків. Все вали з моєї кімнати. - ногами зіштовхнула його на землю.

- Ти подзвониш до Салема ? - лежачи на землі запитав.

- Так. - тато буде радий мене чути.

Після контрастного душу, збираючись на роботу набрала номер батька.

- Привіт. Чому так довго не зв'язувалась ? - навіть не вітається, в цьому весь Салем.

- Я порядку дякую що запитав.

- Радий чути. Так що там Нейт посвятив нас, є щось нове.

- Про вампірів нічого не чути, я змогла лише вияснити що це перевертні вбивають людей.

- Скільки їх ?

- Вчора в ночі їх було двоє. - татові розповіла теж саме що Нейту.

- Ти не знаєш їх ?

- В мене не було часу роздивлятися його, я рятувала життя.

- Сьогодні ж осінній бал, підлий в пунш вербену та вовчий аконіт, знайдемо усіх виродків. - я відчула його ненависть.

- Там занадто багато людей.

- І що, хто ж знає чому підлітки випльовують пунш.

- Я не стану це робити. Тим паче що крім нас тут є свої мисливці.

- Я не запитував. Це команда. Ти мене зрозуміла. - його голос звучав твердо, я не сміла йому перечити.

- Так.

- Чекаю на хороші новини. - й поклав слухавку.

На роботі день минув доволі непогано, перебирала папери до третьої години, дня потім поїхала до дому, потрібно ще зібратись на бал, діти вирішили що бал пройде в чорно білому кольорі, дівчата вдягають сукні, а хлопці костюми ні як інакше. Я вже ладна була одягнути костюм. Перерила весь гардероб і знайшла одне єдине біле плаття з фатином довжиною до колін.

- Ти схожа на наречену. - як завжди раптово з'явився Нейтан, він одягнув смокінг та білу сорочку.

- Не дай Боже. - постукала по столі. - але все одно дякую. Знаю що зараз між нами не легкі стосунки, але ти дорогий для мене.

- Салем, ти мене дивуєш. Такі теплі слова. - він підійшов до мене ніжно пригорнув до своїх грудей.

- Це вже занадто. - відштовхнула його, та почала наносити макіяж.

- Я буду на вулиці весь вечір, якщо щось трапиться дзвони.

- Добре. Ти теж, не здумай грати в героя.

- Ти будеш хвилюватись за мене ?

- Звісно що буду. - ми з ним вже багато років разом, через що ми тільки не проходили.

Я дістала дві пляшки з настойками, поклала у свою маленьку чорну сумочку, туди пістолет, ще один прикріпила на ногу під сукню.

До школи мене привіз Нейт, йому доведеться караулити біля входу, я ж буду в середині.

В середині вже була купа народу, діти танцювали, фотографувались, здавалось що все нормально, я підійшла до столу з пуншем й відкрила пляшечки.

- Так, так, так що ми робимо ? - від неочікуваності я ледь не впустила пляшку.

- Я... - позаду мене стояв Алекс, йому личить чорний костюм, весь такий елегантний.

- О, вербена. - забрав пляшку з моїх рук й понюхав.

- Відай. Не то я тебе...

- Ти вирішила виявити всіх вампірів в цій залі. Вибач, але я тобі цього не дозволю.

- Відай. - я підійшла до нього й потяглась за пляшкою.

- Тут є церковні фанатики, які побачать все. Ці ідіоти не знають що ми можемо ходити під сонцем, й не здогадуються про вербену, а якщо пів залу почнуть плюватись й шипіти, то вони відразу щось запідозрять.

- Я маю зробити свою справу, потрібно припинити смерть невинних.

- Вони ще діти. Джейн, прошу подумай що ти хочеш зробити.

- Це він. - крикнула я.

- Хто ?

- Один з перевертнів. Дивись. - хлопець ходив між дівчатами, потім різко зупинився й подивився на Алекса. Я непомітно його сфотографувала й відправила Нейту.

- Я обійду з права, а ти зліва. - закомандував Алекс. Я кивнула не час сперечатися.

- Міс Салем. - перехопила мене учениця.

- Так. - потрібно бути милою.

- Вам дуже личить сукня.

- Дякую Шейла. А хто он той хлопець ? - показала я на нашого перевертня.

- Це Пол. Він мало з ким спілкується. - дівчина оглянула його.

- Вибач. - я рушила за хлопцем, як раптом мені прийшло повідомлення від Нейта "На футбольне поле, зараз". Оглянулась, а Пола ніде немає. Швидко побігла до Нейта.

- Стій. - чую голос. Навкруги темно, й раптом включається світло, посеред поля стоїть Нейт, а позаду нього Пол, витягнув кігті й приставив до горла, чоловіка. - ви думали що мене так легко виймати ?

- Пол, не роби цього. - я зробила один крок на зустріч.

- Я сказав стій. Витягни зброю й кинь до мене. Зараз. - кричав хлопець.

- Зараз. - я витягла з сумки пістолет й кинула його на землю. - якщо ти його вб'єш тоді мені доведеться вбити тебе. Поки ти нічого не зроби я можу тобі допомогти, тільки відпусти мого друга.

- Джейн, стріляй - кричав Нейтан

- Закрились обоє. - Пол теж кричав. - Я не можу контролювати це, гнів й голод заволодів мною. - хлопець був роздавлений.

- Тихо, ми допоможемо. - я зробила ще один крок.

- Ворухнешся й твій друг помре. - він сильніше стис горло Нейта. Я злякалась за нього. Але потрібно зібратись, поки в мої голові вибудовувався план дій, з іншого боку поля до нас підбіг Алекс, вся його сорочка була в крові, рука теж, це побачив Пол.

- Не підходить. - зупинила я його.

- Фред ? Ти вбив Фреда. - закричав хлопець. Один змах руки й Нейт падає на землю з горла тече кров. Пол перетворився на вовка й втік, Алекс побіг за ним, а я бігла до Нейта.

- Тихо. Тихо. . - сльози виступили на очі. Я сіла біля нього й закрила рвану рану на шиї долонею.

- Я...ко..ха...ю тебе... - ледь чутно прошепотів захлинаючись власною кров'ю.

- Все буде добре, тихо, чуєш. Допоможіть... - відчуваю як пульс поволі згасає, його очі в одну мить стали скляними. - несмій..чуєш.... - й все Нейт помер в мене на руках. Я повинна бути сильною, так говорив тато, в будь-якій ситуації зберігати спокій, але не можу, я не можу. Я знайду того виродка й закопаю живцем. Злість охопила мене, я звинувачувала всіх в смерті Нейта.

- Джейн. Джейн. - це був шериф. Я ніби зависла, дивилась на бездиханне тіло, та свої руки покриті його кров'ю. - відпусти, він мертвий. Ти ціла ? - Майкл щось мені говорив, але все це ніби проходило повз мене. Я лише згадувала слова свого батька "Не буває війни без жертв" так він говорив коли хтось з наших помирав. Але це вперше як на моїх руках помер дорогий мені чоловік.

Мене відвели до карети швидкої. Поки мене оглядали, прийшов Алекс, він теж винен, якби не він я врятувала Нейта. Навіщо він вбив того Фреда, й хто той Фред ?

- Джейн, поїхали у відділок, даси свідчення. - Майкл протягнув мені руку. Я пішла за ним. - Що ти бачила ? - по дорозі до машини запитав в мене.

- Це була дика тварина. - що ще я могла вигадати.

- Можеш сказати що насправді ти бачила. - поклав руку мені на плече.

- Дика тварина роздерла горло моєму кузену. - майже крикнула я.

- Добре. Сідай. - відкрив мені дверцята патрульної машини.

У відділку я повторила те ж саме, прибігла на крик, й побачила силует тварини, вона втекла коли почула мій крик, а Нейт вже лежав мертвий.

Я не могла зрозуміти що й коли пішло не так. Як він міг схопити Нейта. І де був Алекс, що за Фред ?

Вже потім вияснилось що знайдено два трупи Нейт та Фреда іншого перевертня, все звалили на дику тварину, типу коли я відігнала її від трупа, то вона вбила ще одного. Це ж смішно, у Фреда було вирване серце, а у Нейта розірване горло, померли вони майже в один й той самий час, й чому тварина не напала на мене ? Треба бути ідіотом , щоб в таке повірити.

Фред був з іншого міста, як він опинився тут невідомо, також я не змогла знайти його стаю, чи батьків. Можливо вони з Полом планували створити свою стаю вбивць, чи вже створили ?