Єдина для Найсильнішого
Розділ одинадцятий. Між звіром і чоловіком
Нестор майже не спав.
Коли місто занурювалося в ніч, він стояв біля вікна свого кабінету на верхньому поверсі «Медусі» й дивився, як гаснуть вогні. У грудях було тісно. Ведмідь ворушився, невдоволений, насторожений.
Вона надто близько.
Вона бачить.
Вона твоя.
— Ні, — прошепотів Нестор, стиснувши край столу.
Любов не мала бути такою. Любов не мала викликати страх — не за себе, а за неї. Він міг зламати людину одним порухом, міг не стриматися в мить небезпеки, міг… налякати її назавжди.
Але коли він згадував, як Єсенія дивиться на нього — не з жахом, не з обожнюванням, а з довірою, — щось у ньому ламалося.
Я не хочу бути її страхом.
Я хочу бути її домом.
Ведмідь гарчав. Він не розумів слабкості. Він розумів лише захист і володіння.
#3790 в Любовні романи
#960 в Любовне фентезі
Відредаговано: 16.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
