Єдина для Найсильнішого

Розділ третій. Захист

Це сталося пізно ввечері.
Єсенія поверталася додому після занять. Вулиця була погано освітлена, кроки за спиною — надто близькі. Голос — надто слизький.
— Красуне, не так швидко…
Вона прискорила крок, серце калатало. І саме тоді повітря ніби змінилося.
— Відійшов від неї.
Голос Нестора був низький. Холодний. Небезпечний.
Він з’явився між нею й незнайомцем, став широко, перекрив шлях. В очах — щось темне, первісне. Єсенія ніколи не бачила його таким.
Чоловік відступив.
І втік.
Нестор повільно обернувся до неї.
— Ти в порядку? — вже іншим голосом. Турботливим.
Вона кивнула, не в змозі сказати ні слова, і раптом розплакалася. Він обійняв її — обережно, але міцно. Так, як обіймають, коли більше нічого не треба, окрім безпеки.
— Я тут, — прошепотів він. — Я завжди буду поруч.
І це прозвучало не як обіцянка.
Як істина.

Княжна

Подобається

#3799 в Любовні романи
#961 в Любовне фентезі

У тексті є: перевертні та справжня пара, почуття справжнього щастя

Відредаговано: 16.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись