РОЗДІЛ 4.1. Перша репетиція

РОЗДІЛ 4.1. Перша репетиція

Перша репетиція пройшла сумбурно, але весело. Глафіра не пам'ятала, коли востаннє так сміялася. Дівчатам навіть довелося переміститися з холу на одну з далеких галявин парку, інакше існував ризик розвалити реготом стіни палацу.

Обіцяні Агнесі та Кіпріс ролі, яких у класичній «Попелюшці» передбачено не було, змусили кардинально змінити сценарій відомої казки. У первісному вигляді було залишено тільки самий початок. Зурім, в ролі затурканої мачухою бідної дівчини, підмітала підлогу і чистила котли. А Глаша, що перевтілилася в її злу зведену сестру, всіляко нею командувала. Непоказна роль другого плану була обрана Глафірою спеціально. Мало представлений на сцені персонаж, до того ж наділений поганим характером, не повинен був привернути увагу принца та інших глядачів, чого Глаша, власне, і домагалася.

Сюжет «Попелюшки» зазнавав серйозних змін з моменту появи феї, яка в оригіналі допомагає хрещениці зібратися на бал. Фея була замінена на непередбачуваного дракона в чоботях, роль якого, ясна річ, дісталася Агнесі. У модифікованому варіанті Попелюшка виходила пораненого юного дракона, і ось тепер він виріс і зміцнів, і став готовий допомагати рятівниці.

Дракон, що пошив собі не одну пару чобіт, легко зміг виготовити взуття і для Попелюшки — дивовижні кришталеві черевички. Однак він не був здібний у кравецькій справі і аж ніяк не вмів перетворювати гарбуз на карету, а мишей — на коней, тому вирішив звернутися за допомогою до чаклунки. Цей персонаж був введений в сценарій спеціально для Кіпріс. Чаклунка, вона ж баба Яга, вона ж самотня професор-алхімік, живе на відшибі, в хатинці на курячих ніжках. От Яга якраз уміє творити з гарбузом і мишами різні фокуси. Не даремно ж присвятила алхімічній науці довгі роки і вивчала вплив витяжки з коренів Магур-Діобрази на циклічні псевдо-активні зсуви ментальних полів летючих пацюків.

Зовні суха і черства, Яга-алхімік насправді здатна на глибокі почуття. Вона перейнялася горем сирітки і дала дракону в чоботях зілля, здатне зробити з гарбуза і мишей розкішний транспортний засіб, а брудне залатане плаття перетворити на вишукану бальну сукню.

З цього моменту сюжет знову повертався в звичне русло: Попелюшка їде на бал, де в неї закохується принц. Їй доводиться покинути свято опівночі, але принц знаходить свою кохану по загубленій нею кришталевій туфельці.

Видозмінений сюжет влаштовував усіх конкурсанток. І дівчата із захватом відточували театральну майстерність. Глаша і не чекала, якими талановитими актрисами вони виявляться.

Східній красуні роль Попелюшки підходила ідеально. Їй навіть можна було особливо не грати. Зурім володіла всіма тими ж якостями, що і героїня казки: старанна, поступлива, добра і надзвичайно красива, як з мітлою в руках, так і в бальній сукні.

Кіпріс в ролі самотньої Яги-алхімічки теж виглядала неповторно. Взагалі-то, як і Зурім, вона грала себе. І хоча й вкладала у фрази зайвий трагізм, все одно виглядала природно. Але більше за всіх вражала Агнеса. От по кому Оскар плакав. Вона випромінювала такий шалений ентузіазм — не знай Глаша її справжньої професії, вирішила б, що вона все життя пропрацювала в театрі. Виразна міміка і амплітудні емоційні жести, гучний чітко поставлений голос і дивовижна дикція. Єдиний нюанс — вона постійно забувала слова. Але нічого, швидко згадувала чи імпровізувала. Кіпріс-Яга, збита з пантелику імпровізаціями дракона в чоботях, трохи губилася, і починала видавати репліки не з тієї опери. Точніше, не з тієї казки. А ще точніше, зі свого улюбленого «Алхімічного роману». І тоді вже Агнеса впадала в ступор або вимовляла настільки недоречну фразу, що інші актриси, що знаходилися на імпровізованій сцені і поза нею, падали від сміху.

Приборкувачка драконів, та й інші дівчата, з приводу не зовсім вдалої репетиції не комплексували, адже це був перший пробний прогін. У них іще буде час усунути всі неточності. Більше їх турбувало те, що залишилися вакантні місця на роль мачухи і принца.

— Якщо Барба і Ядаліна не одужають, у нас в акторському складі буде явний некомплект, — спантеличено зазначила Агнеса.

— Мачуху може зіграти Сапфіра, — запропонувала Глаша, — повинна ж вона рано чи пізно знайтися. Якщо не братиме участі в конкурсах без поважної причини — це ж порушення договору.

— Точно-точно. Стайні давно по ній плачуть, — уїдливо мовила Кіпріс.

— Боюся, у Сапфіри не вистачить темпераменту зіграти злу мачуху, — засумнівалася Агнеса. — Вона якась індиферентна.

— Нічого, — скривилася професорка. — Нехай вчиться плюватися отрутою у своєї двоголової подружки.

— Без мачухи ще можна обійтися, — Агнеса задумливо потерла скроні, — але як без принца?

— Без принца ніяк, — згідно пискнула Зурім.

— Сподіваюся, принц буде, — хитро посміхнулася Глаша. — Є у мене одна ідея.

Дівчата спрямували на неї повні цікавості погляди, але Глафіра розшифровувати фразу не збиралася. Спочатку потрібно переконатися, що план спрацює. А поки перевела увагу конкурсанток на не менш важливу проблему:

— Які будуть ідеї щодо декорацій і костюмів?

— Костюми я можу взяти на себе, — зголосилася Кіпріс. — Моя халітеса — чудова кравчиня. Принаймні, весь час цим хизується.

— Тоді я займуся декораціями, — виявила інтерес Агнеса.

Чудово. Отже, у Глаші єдина турбота — доукомплектувати акторський склад.

Домовившись продовжити репетиції завтра, дівчата розійшлися.

У кімнаті на Глафіру чекав сюрприз...