Розділ двадцять другий, підфінал

Ясно, що нічого не ясно, формулювання провидіння не викликало жодної довіри, а єдине що було нам відомо, це кандидатури фенікса і аксолотля. А отже, пророцтво брехня! Хе хе!

Запевнивши себе, що це все неправда я змазливо усміхнувся, я таке узагалі не люблю і усяким там пророцтвам не довіряю. Тому підтвердження його неправдивості було як бальзам на душу. 

А дорога безкраїм полем усе продовжувалася, і єдиною зміною у довколишніх пейзажах були великі сині гори, що з'явилися на обрії якось дуже несподівано, а потім просто майже перестали збільшуватися. Гімалаї. Колись, а тепер Велика Корона. Поки на одному підніжжі жили майже що дикуни з поголовними вагомими змінами, то на іншому розбіглися Великі Міста. Мабуть саме до других ми і тримали шлях. Що не логічно. Адже Рено туди і раніше би пропустили зі скрипом, а тепер то вже точно. Лишається вірити, що ми діємо по плану. А може у неї серед гімалайців є знайомі? Теж варіант, але такий собі. Та нічого кращого у нас все одно нема.

Хоч повільно, але вірно, гори наближалися, набуваючи чіткіших обрисів. Ще десь тиждень, і будемо там. Але треба ще пережити цей тиждень. А їжа то закінчувалася. Ми й без того пайок урізали двічі, але не вистачить до гір.

Проте ми почали полювати на місцеве птаство, що врятувало ситуацію.

Ми ішли і ішли, час від часу спиняючись, полювали, спали, і ішли далі. Такими були події вже п'яти днів, гори нависали грізними велетнями, і в одній з занизин вже виднілися стіни Семи Міст, лишалося нічого, якихось два дні ходу.

Я подивився на Рено, вона зовнішньо може і в'язаляся більше з сокирою в руках, і на борту бойового дакару, але тут вона точно була у своїй стихії, з обвітреного, веснянкуватого, трохи смаглявого лиця не сходила усмішка, ішла вона легко, мало що не підстрибом, наче тут народилась.

Білявий до подорожі відносився з меншим азартом, але і він просяяв, в передчутті повернення, сумує за сестрою, а вона там, за стіною великих міст. До залицянь він ще не опустився, але деякі ознаки уваги вже проявляли себе, він звісно не нав'язувався, але і не помітити це було важко, проте ця його турбота натикалася на абсолютне ігнорування з боку Рено.

Це мене шокувало, якщо чесно. Рено не відштовхувала людей, вона сама вривалась у їхні стіни без стуку, але ласці з боку блондина вона противилася. Це що, вона так показує своє ставлення? Можливо. Але можна би зробити це не так жорстоко.

Інтерлюдія Фелікс.

Рено на увагу не відповідала ніяк, та навіть дрібний (який за час подорожі витягнувся сантиметрів так на десять) реагував куди різкіше, варто мені було хоч трохи наблизитись до дівчини, на його обличчі з'являлося таке обурення наче я вже чиню непристойне. Хлопчик узагалі був дивний, іноді провалювався у свій світ машинально крокуючи далі, а іноді його ставало занадто багато. Найпростіші речі викликали у нього азарт, наче він все життя був замкнений, причому десь на рингу, з мечем хлопчик був на "ти".

Ми втрьох сиділи навколо вогнища. Завтра передостанній день довгого шляху. Я не очікував, що це займе стільки часу, але я сам зробив цей вибір коли допоміг Рено.

Хлопчик знову завис, невідривно дивлячись на вогнище. Він стискав і розтискав руків'я, на тендітній ручці проявлялась і зникала туга жила. Рукав комбінезону був вже помітно куцуватий.

— То який в нас план? — я перевів на Рено погляд.

Вона подивилась на хлопчика.

— Його відведеш у Сім Міст. А я піду до гірників, поживу там якийсь час. Поки не охолонуть після того що сталося.

Я завмер. Відкрив рот.. і закрив. Що тут скажеш? Все логічно і мабуть що єдиний варіант дій. Але як же не хочеться її відпускати!

— Тільки не здумай йому нічого казати. З нього стане перти за нами під невидимістю.

Я кивнув. Хоч на душі коти шкребли.

Рено злегка струснула плече хлопчика.

— Лягай, завтра будемо йти вже під гору.

Дрібний закліпав, вирваний з свого трансу, і слухняно ліг на землю, підібравши ноги до грудей. Рено підтягнула його до себе, поклавши його голову собі на коліна і ніжно провела по голові, потім поклала руку на гостре плече.

****

Ухахахахахахаааааа!

Тааааак білявий! Дивись на це і розумій що тобі ніколи не бути на моэму мі....

Кхм.. я маю на увазі... Щось він якийсь нещасний цей блондин. Кхм.. співчуваю.. щиро... Кхм..