Розділ двадцятий, прогорілий план

З чагарів вийшло кілька людей.

— Відійди від Керфаган. — пискляво заявила невисока жінка.

Очі Рено звузились. Ще чотири чоловіки повиймали зброю.

— Фелікс. Не роби дурниць — один з них почав водити руками реальність почала змінюватись. Але потім він впав на коліна з стогоном болі, білявий стис кулаки.

— Здохни! — загарчав інший.

Але його перехопило колесо з лез.

— Забирайтесь геть — тихо сказав блондин.

— Навіть удвох, ви не здолаєте нас. Серед нас маги, ви втомлені боєм. Відійди, і залишишся живим.

Я несвідомо зайшов у не видимість, тому мене не помітили, обійшов їх під прикриттям туші кракена.

Почалась сутичка. Але прибулі отримували гору, в них були щити і вогнетримві плащі, усе виглядало так, наче вони готувалися до бою з Рено, усе било по її слабкостях, був навіть кинджальщик. Кинджальщик і гарчун насіли на неї, а жінка і маг, на білявого. Гарчун відбив меч Рено, кинджальщик обхопив її за пояс і підняв, а потім кинув на землю, притиснувши колиіном, не даючи вдихнути через твань, гарчун заніс сокиру. Білявий рикнув, але отримав шестом по хребту і кривий, трохи аж картинно викований клинок до шиї. Я підкрався до того з спокійним голосом, який у бою участі не приймав, і обхопив його руками, вискочивши на спину і приклав катану до горла.

— накажи відпустити їх... — прошепотів я йому на вухо.

Він завмер.

— Стійте! — крикнув чоловік, і всі завмерли.

Рено вигнулась всім тілом і скинула кинджальщика.

— Не смій! — знову скрикнув мій полонений до гарчуна, коли я сильніше притис на його шию.

Я не з'являвся з невидимості, тримаючи меч на шиї.

— відпустити...

— Відпустіть їх!

— хто вас прислав?....

— Пророцтво, фенікс наробить руйнувань. Її треба вбити.

Я сильніше натис мечем.

— Перські! Вони переказали нам пророцтво і направили нас! — чоловік здригнувся піді мною.

— Забирайтесь геть.. вона більше не ваша турбота... — я сподівався, що мій голос звучав не як дитячий писк, але начебто пронесло.

Я відпустив його, але він отямився від жаху і завмер, думаючи, що робити, але потім його лице охопило вогнем, і він впав ничком намагаючись затушити полум'я. Бій продовжився з новою силою. Не вдалося, прогорів мій план, добре що хоч в мене не влучила.

Я засадив тупим краєм леза по спині гарчуна, він збився з темпу, і теж був підпалений. Білявий витягнув руки і лезо та шести рвонуло в сторони від нього, на невеликий час, але йому вдалося відскочити вбік, він вихопив катану, і сходу збив з ніг мага. Рено з ноги зацідила кинджальщику у щелепу, і пін впав у болото.

Урешті решт шлях до відступу було відкрито, я вийшов з невидимості і мене миттю безцеремонно загарбали за зап'ястя і поволокли геть. Утрьох ми ломанулись через очерет, і зупинились лише десь за кілометр, та й там забились між якимись валунами, майже не дихаючи. 

***

Інтерлюдія Фелікс

Рено сиділа притулившись спиною до валуна, однією рукою притискаючи ближче відверто мініатюрного хлопчика, той потупився у болото перед собою, майже зовсім не дивлячись по сторонам. Волосся довге, пряме і густе, права половина чорна, з сріблястим відблиском, а зліва відверто спаплюжене білою фарбою. Десь я це вже бачив. Але яким чином він ув'язався за Керфаган я і гадки не мав.

— вони ідуть сюди — тихо прошепотів він нервово стиснувши худі пальці у кулачки.

Звідки він... Рено стисла меч і на лезі застрибали іскри.

— пішли назад.

Йому вірили без жодних питань. Зміна? Вірогідно.

Ми вичекали ще якийсь час, а потім пішли далі. Рено не дивлячись на слабкий протест знову підхопила хлопчика на руки. Дрібний припав до неї якось навіть присоромлено. Болота почали зникати так само як і з'являлися, грунт змінювався поступово. Пройшли за один день, це добре.

Коли пучки рогозу лишилися позаду, ми витоптали місце у траві і прилаштувались для ночівлі, вогонь не розводили, можна видати себе.

Я викликався сидіти на варті першим. Вітер майже повністю затих, надривались якісь польові птахи, та і цвіркуни від них не відставали. Повний місяць осявав небо достатньо, щоб непогано роздивитись обличчя дрібного. Вік визначити точно складно, але від одинадцяти до п'ятнадцяти. Довге волосся дістає нижче заду, тендітна фігурка, кволий на вигляд, блідий, але не хворобливо.

Я перевів погляд на Рено. Висока струнка жінка з жилавою підтягнутою фігурою, з вузькими стегнами і гострими, міцними плечима, як на жінку звісно, смаглява шкіра, руде хвилясте волосся торкається кінцями плечей, вузьке трикутне обличчя всипане веснянками. Мабуть, це був перший раз за останні дні, коли я зміг повністю обдумати свої дії але.. вже було пізно міняти і своє рішення і свої почуття також.

***