Розділ десятий, "заговір" а точніше його теорія, або просто галюн

— Чим же він тебе?

Рено уважно оглянула слід від укусу павука. Без свідомості я пробув хвилин десять, що було нелогічно. Ну типу на кого ця отрута узагалі розрахована? Як станер, наче пси атака у деяких мутантів, але через укуси, як це працює узагалі? І щось тут зовсім не так, якого дива вампір до них не сується? Так, мене майже вбили, але для Рено, тобто для початківця жодних проблем не було. Тут ще щось має бути, або я нічого не розумію і просто псих.

Кхм.. так от.. я схоже справді псих, бо це щось незрозуміле, бо тут якийсь павук перепавук...

— Ей! Ти мене чуєш?!

Рено трясла мене за плечі, але її голос був наче на іншому прошарку реальності. Щось незрозуміле, з рук і ніг, схоже на павука, але щось інше перло на нас. Раптово просто з підлоги вирвались руки і затягнули це створіння в фундамент, те видало рик, але було безсилим. З пролому в підлозі ринули таргани, кожен розміром з кота, не менше, Рено підпалила даних прибульців, і якогось дива на її обличчі шоку не було. Жінка підняла мене на руки і пішла по сходах вгору. А я п'ялився на догораючих тарганів.

— План змінився? — раптом пролунав просто поряд чужий голос.

— Так, руда має вижити, зміни у сценарії, її потім використають для наших цілей, синьоокому вже дали підказки і він все робить правильно, а дрібному треба підкинути якусь зачіпку, щоб в результаті вони прийшли куди треба, він зрозуміє куди треба іти — розмовляли два чоловіки.

— А якщо він не зрозуміє? — втрутилась жінка. Я вертів головою, але балакунів не бачив.

— Тоді будемо думати, але якщо направлятимемо Рено, вона може нас спалити, в обох сенсах, адже це ти тоді вивалилась у неї перед очима з під покрову, і тихеньким писком розповіла усе що знала щойно побачила меча — той хто говорив фиркнув, але говорив без психів.

— Повністю підтверджую, якби не твій дар, годувала би ти мутантів десь у підворітті, очі би мої тебе не бачили! — ну а у цього типчика просто дах рве.

— Сифа, ти так переживаєш через свого спиногриза? Якщо він вліпився до того хлопчика - квіточки, то вороття немає. Він тепер невід'ємна частина провидіння — огризнулася жінка — А на мені зриватися не треба.

Усього тут було мінімум четверо людей. Один говорив запально, мав різкий гучний голос і саме його назвали Сифою, десь я таке чув. Другий мав тихий хрипкуватий голос і говорив як шипів, третьою була жінка з високим тонким голосом, а четвертий, який і давав вказівки, говорив спокійно, і якщо вік перших трьох було складно, то його голос у мене викликав асоціації з високим молодим чоловіком до двадцяти п'яти, і чомусь білявим, але на це покладатися не можна, у мене погана пам'ять на голоси.

— І Фелікс, зроби щось з покровом, набридло вже дивитись на ці всі іллюзії, ця штука з тарганами узагалі — прониділа жінка.

Раптом все обірвалось, я прийшов до тями, у Рено на руках, вона спокійно йшла коридором.

— Отямився? Що ще за павук перепавук?

— Той кого затягли під підлогу... Там потім ще були таргани...

— Мгм, все одразу стало на свої місця. Знаєш, от я особисто теж здивована з цього приводу, але тут тарганів просто немає.

— Але ж, Ви їх спалили потім...

— У тебе були галюцинації. Ніяких тарганів, а тим більше павуків перепавуків яких затягували у триметровий фундамент палацу не було.

Говорила вона без знущання, але схоже, що данна гра слів виявилася для неї першосортним жартом, як такі люди узагалі існують?! А!?

— Ви знаєте Сифу?

— Кажу ж я, це галюни, ти просто почув це ім'я і вона вилізло зараз. Це старший брат Ґері.

Уффффф... Голова болить наче мені на неї надягли каструлю і постукали зверху, знаємо, проходили таке, і нічого після цього не допомагає, ходи мучся. Я підвівся і попрямував за Рено.

— Я вже ввела тобі очисник, отруту виведе швидко.

Ми ішли по тому самому шляху що і минулого разу, але щось тут було не так, не могла ця, як би сказати... Аура місця, змінитися за одну ніч. Наче минуло років десять, якщо першого разу було страшно, то тепер у мене мало що не трусилися коліна, наче хтось рукою тис на плечі, прибиваючи до підлоги. Невже тут щоразу так після повнолуння? Я стис руків'я меча.

За спиною почувся рух, я різко обернувся, і знову побачив ту саму статую гарпії...