Розділ сьомий, повернення.

Ми ішли по табору кочівників. Люди снували то тут то там, не скажу, що всі були при роботі, вони виглядали так, наче просто ходили без діла. З шатра вибігли два підлітки приблизно мого віку. Тип зовнішньості один і той же тмяне волосся і вузькі розрізи очей. У обох в руках по палиці, один гнався за іншим, розмахуючи своєю "грізною" зброєю. Побачивши мене вони затихли і вилупились на катану, що висіла у мене на поясі. Знову всіх не влаштовує наявність у мене зброї.

— Так п'ялишся, наче сам колись носитимеш такий — прошепотів один.

— А якщо справді?

— Ха! Та скоріше кінь полетить, ніж ти станеш мисливцем.

Їхня вельми інтелектуальна перепалка продовжувалась далі, але я не слухав. На душі трохи відлягло, коли ми відійшли від палацу.

Ми дійшли до центру табору, нам на зустріч з шатра вибіг один з місцевих старійшин. Він виглядав стривожено і трохи налякано.

— На жаль.. ваші люди не вижили, якщо їх не з'їли мутанти, то вони загинули від спраги.

Рено зняла шолом. Вигляд у неї справді був подавлений. Німий шоковано вирячився на неї.

— Значить, така була приготована для них доля — тремтячи, старійшина вклонився — Ви з Вашим.... Учнем.. і двома врятованими мисливцями можете переночувати в одному з обозів — пролоплтів старійшина.

— Дякую — Рено схилила голову і пішла у вказаному напрямі.

Я поплівся за нею. Жінка виглядала так, наче не спала цілий тиждень. А я гриз себе, що не відчуваю нічого подібного, адже я теж відповідальний за життя тих двох, але ніяких загризінь совісті або душевних мук. Хоча ні, вони є, але через те, що їх немає. Уфффф....

Рено зайшла у обоз і сіла на дошках. Я примостився поряд з нею, але трохи на віддалі. Німий зберігав шанобливу дистанцію, а Наата узагалі не зайшла всередину. Хлопець низько опустив голову і заламував руки, він втратив, можливо, друга, це трагедія, і я маю співчувати йому. На моє полегшення, до нього жаль у моїй душі був. Німий раптом підняв голову.

[Село тут, неподалік, я встигну до темряви] — заявив він і підвівся — [Дякую вам за все]

Рено кивнула, але слів не знайшла. Хлопець пішов. Знову нас двоє. Я перевів погляд на Рено. Вона так і сиділа нерухому, дивлячись перед собою у порожнечу, на обличчі немає і натяку, на вічну усмішку. Невже для неї і справді такі переживання приносить смерть незнайомої людини, яка сама обрала такий шлях, адже лучник виводив на нас убивцю, але ні, Рено про це не думала, вона бачила лише смерть юного мисливця, а не кару зрадника, і коли та дівчина покінчила з собою, я бачу людину, що зчинила нерозумний вчинок, а вона — нещасну жертву. Я мабуть, що теж маю відчувати щось подібне.

Я підібгав ноги і вперся підборіддям у коліна. У обозі було холодно і вогкувато, але біля джерел темної енергії спати просто неба, це підписувати смертний вирок для себе. Навіть найбанальніший намет має енергетичний захист від темної магії, який не дасть початися зараженню скверною. День або два біля джерела пробути можна, а більше, це вже небезпечно.

Скверна, це захворювання яке передається темною енергією, саме воно по суті створює збомбі і піднімає всіляку нечисть, на живих це викликало струп і виразки, іноді доводиться ампутувати кінцівки, а іноді врятувати зараженого не вдавалося, лишалося лише вбити. Часто цілі міста облучувались темною енергією, і ставали містами-кладовищами. Тому в великих поселеннях були блокатори енергії і проводились очистки, таке було і в селах, але рідше. У необхитих землях темної магії просто купа, мисливці, які бували на дальньому рубежі розповідали усякі жахи. Мабуть, темна енергія це куди більша небезпека ніж мутанти, ніхто не задумується над цим, адже зомбі теж мутанти. Та останнім часом мутанти відходять на другий план, а на перший виходить саме скверна.

— Ви колись стикалися з скверною? — не треба було цього питати в неї, але дурне запитання вже назад не візьмеш.

— Так хочеться страшних історій? — Рено відмерла, а її очі загорілись, пронесло, здається — А заснеш потім?

— Я не дитина.

— Дитина — Рено скуйовдила мені волосся.

Я підсунувся до неї ближче і вичікувально зазирнув у вічі.

— І не відчепишся же. Ну гаразд, слухай.