Розділ шостий, невідомий ляльковод.

Дівчина невидющим поглядом вирячилась на труп лучника. Рено пішла до неї, але дівчина сахнулась і ввігнала собі кинджал у груди. Жінка впіймала її і спробувала закрити рану, але дівчина вже випустила дух. Рено впала на коліна. Усе відбулося надто швидко, я не встиг нічого зробити, так і стояв вирячившись на це все. Хто ж міг подумати, що одній з знайд збреде покінчити з собою? Як я там казав? Втрата дорогої людини може бути ударом, який ти не витримаєш? Ось яскравий приклад, після втрати Тариса у Рено була ціль, повернути Горобців до нормального життя, коли прийшла звістка, про смерть кількох з них, лишалися ще двоє, за чиї життя вона боролась, а тут дівчина вирішила, що жити нема для чого, або є ще один варіант, хотіла драми в своєму житті, я вже натрапляв на геніїв, які робили смертельні травми просто для того, щоб привернути увагу, але у даному випадку мізків не вистачило і вона себе зарізала, теж вірогідний варіант, адже коли тип у плащі вбивав лучника, я не бачив з її боку дій палкої коханки. Але тепер є інша проблема, Рено, яка судячи з усього вже плекає думки про повтор епічних дій дівчини. Уфффф.. що ж зі мною не так? У мене на очах двоє людей крякнули, а у мене ні жаху, ні співчуття, лише відраза.

Рено підвелась і приклала руки до двох трупів, щось прошепотіла і два тіла зникли у вогні. Німий зробив якийсь знак руками, мабуть якийсь ритуал в його народності. Жінка підійшла до нас.

— Треба вибиратися звідси і як можна швидше.

Ми майже бігли до вікна. І ось потрібний пролом постав перед нашим поглядом, саме тут були барильєфи по яким можна було піднятись і не було ніяких щілей, що вели до підвалу, а отже не було павуків, з якими розбиратись аж ніяк не хотілося. Але, коли ми підійшли, то картина була не втішною. За два дні нашого перебування барильєфу обвалився, або ж ми просто підійшли не туди, але, чомусь, було вирішено, що нам треба стрибати, і з одного боку, другий поверх, а з іншого, навіть якщо я зроблю усе як треба, я зламаю ноги, вірогідно, що ще щось, те, що я не валяюсь купою переламаних кісток після падіння разом з статуєю, це узагалі дуже дивно, моя негативна зміна знову широко усміхається і маше рукою.

— Стрибайте.

Наказала Рено, Наата і німий виконали вказівку. Так, тут справді вище, ніж в середньостатистичному будинку, але з ними все було в порядку. Рено теж.. вийшла у вікно.. позитивно. Але зміцнене тіло винищувача перенесло стрибок як просто спуск зі сходинки, для неї не було би проблеми стрибнути і з третього поверху. Жінка перекотились по землі і підвелась, вичікувально дивлячись на мене.

— Я впіймаю, не переживай.

Я перевірив ноги на той край підвіконня. Охххх... Бачив я таку картину два роки тому, я сидів на гілці дерева, а знизу сусід по кімнаті кричав, що все буде добре, а потім я три місяці не міг встати з ліжка. Але в цей раз там знизу Рено, вона знає, що робить. Я закрив очі і відштовхнувся. Короткий політ, серце закалатало. Рено схопила мене і присіла, пом'якшивши падіння. У наступну мить вона поставила мене на ноги.

— От бачиш, все добре.

Вона поплескала мене по плечу.

Ми вчотирьох пішли до стоянки каравану.

— Хтось смикає за ниточки — жінка спохмурніла —  І я не знаю хто.

— Перська?

— Ні, їй би не вистачило мізків на подібне, вона діє у відкриту, є ще хтось, хто керує єю. Але обрав поганих виконавців.

Я опустив голову, усе ще гірше ніж я думав, якийсь багатошаровий устрій ляльководів, де один керує іншими і не підозрює, що і сам є такою самою маріонеткою. Рено поклала долоню мені на плече. Намагалася зробити це підбадьорливо, але їй і самій було кепсько. Я стис руку жінки. Караван ставав усе ближче, нам іще казати їм, що їхні побратими вже стовідсотково мертві, а після повнолуння знову іти у мансіон. Також було шкода німого, і я примушував себе жаліти двох мертвих, але я не відчував нічого, з приводу цієї ситуації. Що ж зі мною не так!? Аж страшно самому. Але співчуття до Рено було присутнє, а значить, я егоїст, чи що? Я звернувся до Рено, розповів їй про своє переживання. І пошкодував, адже у неї і без того проблем купа.

— Тебе зламали. Ти чекаєш такої ж реакції, як і у нас, але ти жив в умовах, коли смерть сприймається як щось, що завжди присутнє, ти не знав тих людей, але щодня чув, що мисливці часто вмирають, і твій мозок сприймає це як правило. Це може бути страшно, але, я не знаю, чи можу щось змінити, ти з малої дитини одразу став дорослим.