Розділ двадцять п'ятий, результат "зібрання"

Я відчинив двері будівлі. Рено і Томота підскочили з несподіванки і різко обернулись до мене.

— Мені дуже шкода.. я знаю, хто вбив членів групи, але.. я був у вас в пам'яті..

Рено здивовано вигнув брову, а Томота зблід, ну звісно, він же чує брехню, зрозумів що я кажу правду.

— Не зупиняйся, малий.

— Я побачив це у Вашій пам'яті — я подивився Рено в очі — Ви навряд чи задумувались над її кандидатурою, але, майже на сто, ні, майже на дев'яносто, ні майже на вісімдесят відсотків, що це Белла Перська. У спогаді про смерть Тариса я бачив разом з ще кількома постатями схожу на ту, яка виникла у Вашій пам'яті як асоціація до імені Белли.

— Я не можу ні заперечити твоєї теорії, ані підтвердити її. Але, це найкраще, що ми маємо. А тепер. Наскільки глибоко ти був у нашій пам'яті?

І саме в цей момент мене прорвало, не пам'ятаю, коли востаннє так ревів. Було складно уявити, що вони зараз думають, але навряд чи про щось хороше. Коли я отямився то лежав на підлозі. Томота повільно сів. До сих пір не можу змиритись, що вони з Рено дві жінки!

— Вибач за те, що тобі довелося побачити. Слід було звернутись до нас, так ти би був принанні готовий до хоч деяких фактів.

— ... — я не зміг сказати і слова, лише видушив жалюгідний тоненький писк і знову уткнувя в коліна.

Це навіть ганебніше ніж тоді в недолісі, тоді то я грав свою роль, а тепер просто не можу взяти себе в руки. Головне на нервах не видати Наату. Томота підняв мене і посадив на коліна лагідно пригорнувши. Рено почав міряти кімнату кроками, стискаючи і розтискаючи кулаки. Мабуть пригадує все, що йому відомо про Беллу.

— Що ж. По моєму, він був дуже глибоко. Навряд чи він пробрався туди самостійно, але другу дійову особу визначити неможливо. Зараз треба розбиратись з наслідками.

Томота погладив мене по голові. Я їм зараз лише заважаю, треба вшиватися звідси, але мене схоже відпускати не збираються. Я розумів, що треба заспокоїтись, але усе, що мені довелося відчути на власній шкурі було жахливим, моє життя теж не подарунок, я завжди був один без нікого кому було б не начхати, але якщо порівняти з життям Томоти, то мені ще пощастило.

— Я все одно не розумію, вона отримала його, ще найпершим, навіщо їй різати інших?

— Рено, людина буває такою тварюкою, що мутанти здаються людянішими. І хто така ця Белла?

— Вона була заручена з Тарисом. Далі не треба пояснювати... Здається, зрозумів. У Тариса з покоління в покоління в роду передавалась існструкція по створенню танка. Їм і була потрібна була ця інструкція. Але Тарис лишив інструкцію у себе, отже тепер вони шукають мене, бо інструкція не у Тариса. Але, у мене її теж немає.

— Танка?

— Ультимативна зброя, принанні зараз точно. Один такий залізний панцирник може змінити хід війни. Проте, для того щоб його створити потрібно багато матеріалів і інструментів. От мабуть воно Перським і потрібно, спершу намагались отримати законно, а тепер просто відбирають силоміць.

— Виходить, що перша війна з часів бункера вже на носі? Люди справді дурні істоти, сотні життів забирають мутанти, а ми воюємо — Томота похитав головою — Я гадаю, інструкцію треба знищити, чим пізніше людство отримає потужну зброю, тим довше проіснує цей варіант цивілізації. Такий катаклізм точно не вперше.

— Ні, адже якщо от от почнеться війна, то треба буде щось, що здатне допомогти закінчити її якнайшвидше. А наприкінці його буде знищено.

— Ця ідея несе сенс, але ризиковано.

— Спалимо інструкцію, щойно танк буде виготовлено.

Томота кивнув. Сподіваюсь, з приводу того, що робити з Беллою у них теж є ідея. Я нарешті трохи заспокоївся і міг чітко мислити. Війна. Навіть звучить лячно. Чомусь усі думали, що через мутантів до війни ще років тисяча, але прогадали, завжди знайдуться ті, кому захочеться більшого. Що ж з цього буде.

Вони далі обговорювали подальші плани. З кожною хвилиною нудотне відчуття ставало все сильнішим, але про мою особу так і не згадували, я тихенько сидів на колінах Томоти і розумів, що схоже ураган пройшов повз мене. Я то думав, що вони на мені обоє зірвуться.

Минуло десь пів години, за цей час Рено створив і майже одразу відкинув стільки варіантів дій, що не перелічити. І от, був винесений вердикт. Після закінчення тренувань ми будемо на виду, виманимо Беллу на наш слід, а самі будемо увесь час крутитись поряд з групами мисливців. Коли висновок було зроблено я тихо злиняв. Швидко пішов до гуртожитку, треба розповісти як все пройшло... Ай, мама моя рідна, це ще що таке!!? А, це моє відображення у вікні, тю ти, ну я й стрьомний, сам від свого вигляду мало не обробився, треба на Наату вночі з-за кута вискочити.