Розділ десятий, бій з зараженим

Заражений хлопчик здійняв ручку, я помітив оком якийсь рух і підскочив високо в гору. Піді мною пройшлися кілька ниток. Я не встиг нікого попередити! Нитки різанули темненького, він впав на землю, на року зяяли криваві рани.

— Ні ні ні ні.... — тихо лопотів заражений мотаючи головою, але тіло його не слухало.

Нитки зіткані зі світла! Вони не коливають повітря і тому я їх не відчуваю! Хлопчик отримав магічний хист! Новий удар, я прокотився по землі ухиляючись від ниток. Цього разу гірник, світленький і мафія їх помітили, і ніхто більше на постраждав, темненький був ще живий, заражений не став його добивати. Я вихопив меча, чхати на маскування, горобці відстали сильніше, коли з'явилися хати, звідки їм знати, що тут таке. Мабуть, обійшли поселення по колу, щоб не викрити себе, тому трупів не побачили. Я вже сильніший ніж більшість перших мечів. На рівні новачка, а може навіть більше. А горобці не скоро підтягнуться.

Я побіг до зараженого. Діжки, по ним можна вибратись на дах. Знову ухиляюсь від ниток. Стрибок, ще один... Я заніс меч для удару але заражений одним рухом перескочив на сусідній дах.. ні.. він завмер між двома будинками, нитки, він стоїть на них. Знову удар. Нитки пошкодили дах і я провалився у середину будинку. Меч залишився нагорі, мені слід міцніше тримати зброю. Я подивився на труп мисливця. Його меч потрібний для благо діла. Чому ж він такий важкий то? Я про меч. Лезо довжиною з мою ногу, міцне.

Я активував невидимість і обійшов будинок. А що як відбити нитку лезом, як дзеркалом? Ні, хлопчик ще навіть при здоровому глузді, його можна врятувати. Я вибрався на сусідній дах. Обдивився де нитки, на яких стоїть заражений. Той раптом змахнув рукою і я припав ничком до даху, а от гірник отримав добряче, але зміг встати. Я відштовхнувся від даху, обхопив зараженого руками, перегрупування, став на ноги і разом з зміненим перекотився по землі. Саднила нога, і гострий біль у плечі, але терпимо.

Заражений врізав мені ліктем, я спробував його знову схопити, але він легко ухилився від моїх випадів і знову вдарив. Змахнув рукою, я відскочив вбік, але нитки трохи заділи мене по спині. Знову невидимість і я з'явився у стрибку. Хлопчик відступив вбік, я схопив його за поділ нічної сорочки, але збити з ніг не зміг. Він знову змахнув рукою, я підставив лезо, відбивши нитки вбік, сподіваючись, що вони нікого не зачепили. Заражений вдарив по світленькому, який спробував атакувати його зі спини, зробивши рукою коло. А потім ще вліпив з ноги у живіт.

— Зупинись благаю... Просто підіть, воно.. воно.. — продовжував говорити хлопчик.

Як це жахливо, ми маємо допомогти йому. Я знову вв'язався у ближній бій. Але боючись нашкодити зараженому я не міг повністю відкрити свої вміння, заражений був дуже сильним, його вміння перевищували мої, тепер ми один на один і чудово ясно, хто отримає гору. З останніх сил я штовхнув його обома ногами, збив на землю, навалився зверху. Заражений через паразита був сильнішим за людину, і мені не вистачило ваги, щоб його утримати, він відкинув мене вбік і за шию притис до землі. Я відштовхнув його, відкотився від нових і нових ниток, відбиваючи їх мечем. Благаю, хто небудь!

Раптом одинокий збив його вбік і притис коліном, заносячи меч.

— Ні, він ще не втрачений!

Одинокий відклав меч і затис ручки зміненого, щоб той не міг керувати нитками. Хрущик підскочила до нього і вихопила два кристали на нитці з кишеньки на поясі. Стукнула кристалами один об одного, залунав дзвін. Хлопчик закричав, після ще одного удару кристалами в нього через рот почав вилазити брудно зелений слиз. Паразит. Ще один удар. З очей малого ринули сльози, викривлення тіла почало зникати. Волосся знову стало світло каштановим, очі зеленими, а до шкіри повернувся здоровий рожевуватий відтінок. Коли паразит відповз і ззохся хрущик сховала кристали.

— Заспокойте його і дайте випити чогось теплого, перед цим, Томото, зроби Міічіро перев'язки.

— Ти у нас виконуєш роль дитячого садка? — пролунав голос мафії.

— З тобою я ще окремо поговорю — заявила хрущик і пішла до світлячка, який вже займався пораненими.

Одинокий лагідно пригорнув хлопчика, поплескав по спині і підняв.

— Пішли, треба перев'язати твої рани.

Я слухняно пішов за ним. Одинокий вивів мене на край поселення, поклав там малого, який благополучно знепритомнів і поклав перебинтовувавти і знезаражувати мої рани. Пекло сильно, але терпимо. Одинокий закінчив перев'язувати рани.

— Десь щось болить? Тільки кажи чесно.

Я показав ногу і ткнув на плече. Одинокий перевірив суглоби, різко смикнув мене за руку, знову укол болю, з очей здалося, іскри посипались. Ногу він старанно обмотав бинтами. Раптом пролунав дзвінкий сміх. Я обернувся на звук. Світлячок, а за ним і хрущик, реготали. Причиною їх сміху був гірник, який у напів непритомному стані повз кудись. Вони питали його, куди саме він повзе, але гірник лише мотав головою і сунув далі. Світлячок стис його і перевернув на спину. Хлопець вже був перев'язаний і кровотеча зупинилася.

Малий за кілька хвилин прийшов до тями. Одинокий дав йому теплого відвару, хлопчик урешті решт заспокоївся і ми змогли витягнути з нього про те, що тут відбулося.

Як я і думав. Матір намагалася його захистити, коли мутант перебив майже всіх. Це був син того мисливця. Бідний. Хлопчика звали Їру, і було йому сім років. Зовсім малий. А мене ще чекала розмова з  темненьким, світлим і.. Жасмин.. я запам'ятав його ім'я. Він чимось мене зачепив, настільки лагідний, мені було його шкода і водночас він вже здавався близьким, є такі люди, які чіпляють за душу, світлячок теж такий, але виглядає не настільки невинним.