Розділ шостий, темненький, світленький і гірник

Вже п'ятеро, ми брели лісом з майже голих дерев і заростей кущів з широким м'ясистим листя слідами трьох людей. Дві доріжки були доволі схожими, а третя особа мала менший розмір ноги, наскільки я зрозумів, це гірник. І от, спереду показались три постаті, ми зійшли з стежки і почали прокрадатися кущами. Один вузькоплечий, з каштановим волоссям і розумними сірими очима, другий міцний, білявий кароокий, третій здавався мініатюрним, на пів голови нижчий за інших двох, хоча і ті високими здавалися тільки мені, тендітний, з червонувато бурим волоссям і яскравими карими очима з помаранчевим відблиском, проте це мініатюрне створіння мало нарішучіший погляд, навіть психанутий на голову блондин, як його описала хрущик, виглядав розгублено.

От вони які. Ті, за кими ми доглядаємо.

Як їх звуть я звичайно же забув, тому і зватиму, світленький, темненький і гірник.

Світлячок подав знак рукою щоб ми зупинились. Ці троє сіли на привал. Гірник перший визвався сидіти на вахті. Світлячок наказав нам не лягати, ця компашка обрала найнебезпечніше місце для ночівлі. І от, гірник розвів костер і коли його два побратими заснули він сів біля вогню, дістав ніж і.. розрізав шкіру на руці, кілька крапель крові впали у вогонь.

— Ідіть сюди мутантики.. — тихо проговорив гірник і захихотів.

— Він хворий на голову — майже самими губами сказав одинокий.

І от, перший мутант показався з кущів, стрибнув на гірника, той ухилився і мутант влетів у вогонь, гірник виволік його і прицвяшив мечем до землі.

— Не він... — розчаровано сказав хлопець і швидко прикінчив мутанта.

Потім з хащ з'явилося ще п'ятеро слабких мутантів, які полягли від меча гірника, а потім він посипав у вогонь якийсь порошок, розбудив темненького і ліг спати.

— Лягайте — пошепки наказав світлячок — потім тебе підніму — сказав він одинокому.

Ніч пройшла доволі спокійно а на ранок тріо продовжило путь. Наступної ночі дії гірника повторились, цього разу мутанти були сильнішими, але він впорався з ними так само швидко. І третьої ночі, і четвертої, навіть п'ятої. Щоразу мутанти ставали все сильнішими, і на шосту ніч гірник розбудив інших учасників битви у розпал бою. Не навмисне звичайно, але факт лишався фактом. І тут темненький вчинив скандал. Він кричав, відчитував гірника за його нерозумний вчинок, на крики збігалися мутанти, яких ми прикінчували на підході. Треба було діяти.

Ми зібрались усі п'ятеро на деякій відстані від тріо.

— Ми маємо дізнатися, що у них відбувається, але якщо підійдемо, нас викриють — світлячок забарабанив пальцями по підборіддю.

— Може, когось відправити їм у групу — запропонував одинокий.

— Або Міічіро, або Наата, нас знають — хрущик окинула очима тріо.

— Ну, я не проти — Наата окинула їх поглядом.

— Хай вона іде — я відсунувся.

Світлячок кивнув. Наата підвелась і зникла у заростях, за якийсь час вона засапана вивалилась на стежку перед тріо і почала голосно розповідати про те, як її команду розірвали мутанти. Що ж, розповідала вона переконливо і жалобливо. Тож не дивно що їй повірили, та і вигляд світленького і темненького натякали, що не тільки через співчуття їй дозволили лишитись з ними, хоча гірник виявляв тільки жаль.

Проте поява Наати в тріо нічого не змінило, ну тільки тріо стало квартетом. Наата загравала з світленьким і темненьким, підтрунювала гірника називаючи його шибздиком (краще загугліть, що це значить, не мучайте себе здогадами) і жодної інформації ми від неї не отримали.

— Міічіро — звернувся до мене світлячок однієї ночі — виходу немає, тобі доведеться іти до них, якщо що, ми будемо поряд, ти нас знайдеш.

Я кивнув, стиснувши губи. Підвівся і пішов, з'їдені побратими вже зайнято, отже, я буду загубленою дитиною з найближчого міста. Меч у мене був не дуже довгий, тому відправився у наплічник разом з поясом. Одяг у мене простий і непримітний, навряд чи вони щось запідозрять. Відійшовши на деяку відстань я попрямував у бік стоянки наших підопічних час від часу сповіщаючи усіх навколо про свою присутність жалібними проханнями про допомогу. Я відчув коливання повітря, позаду мене мутант, це дуже добре. Зірвавшись на біг я ломився через зарості, кричучи, якщо вони проігнорують, то я впораюся з цим мутантом, я відчував, що одинокий слідує за мною трохи на віддаленні, про всяк випадок. І от переді мною з'явилась щуплява постать гірника, ну як, я йому навряд чи діставав маківкою плеча, і в плечах він був значно ширший, але порівняно з іншими здавався маленьким. Хоч я давно відчув, що він біжить сюди, для більшої переконливості врізався у гірника і впав на землю. Гірник перескочив через мене і розсік мутанта навпіл.

Я підібгав ноги і зміряв його наляканим поглядом. Тепер, коли він присів навпочіпки поряд зі мною, я зміг краще його роздивитись, теплий відтінок шкіри, гострий ніс, світлі губи, круглі ясні очі, вираз стурбований, без нотки фальші, не віриться, що це він шукає мутантів наражаючи себе і свою команду на небезпеку. На мить в очах гірника з'явилась розгубленість, намагається визначити, що я таке і скільки мені років, це складно, я знаю, висока вірогідність що він помилиться.