Розділ п'ятий, розділення

Цілком можливо, у них може бути заборонено ходити з мечами!

— Міічіро! Ні, ну у тебе точно талант, так зависати не вміє ніхто! — Одинокий похитав головою, і слабко усімхнувся.

Я намагався придумати хоч якусь відповідь, але речення не словились, а слова не реченнились. З Гільдії стрілою вискочив лідер нашої групи. Як звуть рудого?!! Я забув ім'я лідера. Та і замість імен інших в голові крутилися, Різноок, Мафія, Білявка, і Хрущик. Чому дівчина землячка з одного зі мною міста була Мафія, а чорнява з очима - вугликами Хрущик, я не знав. У мене жахлива пам'ять на імена, дивно, що своє не забуваю.

— Як.. його звуть..

— Рено.

— А Вас?

— Ти питатимеш мене всіх по черзі?

— М.. м..

— Білява Мія, чорнява Шеллі, той з гетерохромією Карл, твоя землячка Наата, я Томота, ти ще запам'ятаєш.

— Наата чомусь нагадує мені мафію.

— Що є то є. Краще підемо окремо, бо Рено нас загонить, він ходить дуже швидко. Навіть Тарис на це іноді скаржився.

За хвилин двадцять ми повернулись до місця збору.

— О, ви вже тут! Є нова робота, доволі цікава, у одного з багатіїв син, ну я не знаю як сказати, безініціативний чи що? Звісно він кілька разів виказував своє бажання тренуватись як мисливець, навіть почав займатись цим, але, з батьком у нього відносини жахливі, ну і той на зло сину щоразу відповідав, "ти тюфяк, тож не мрій і сиди собі далі під крильцем", підбираючи слова пообразливіше, хлопчисько усеж не витримав, звалив з дому. Батько одразу схопився, і виявив, що той зареєструвався у Гільдії, і усе б нічого, та він бродить по всяким хащам з хлопцем з гірського регіону і негативною зміною та неадекватним самоучкою з силовою зміною, нас просять приглянути, бо вони на третій день існування групи нарвались на двох мутантів з вміння в використовувати ДНК з'їдених жертв і одного з магічним хистом, вижили лише тому, що ці мутанти між собою поскублися за здобич. От тому, ми маємо приглянути.

— Везунчики, ми за весь час у ніщо подібне не встрягали, а тут одразу.

— Ми і в такі місця як вони не перлися ніколи. І мене цікавить, чому багатійко не може просто забрати сина додому?

— Томото, хлопець вперше пішов на рішучий вчинок сам! Батько просто в екстазі! І Карл, наглядаючи за цими трьома, їхні пригоди у певній мірі будуть і нашими, ми ще надолужимо втрачене.

А хто Томота... А! Одинокий, точно. Головне знову не позабувати усіх. І цікаво, що за негативна зміна у гірника, і як він з нею зміг стати мисливцем? Зазвичай люди з негативними змінами дістають відмову, навіть мене прийняли зі скрипом, а у мене виявляється і позитивна була. Мабуть, через його вміння і техніку, старанною працею можна перекрити навіть негативну зміну. Цікаво, як вони почували себе у той момент, коли наткнулись на мутантів, перелякалися, мабуть, хоча хто їх зна.

— Агов! Прийом!

— Він не чує тебе, треба торкнутись, щоб витягнути його з трансу.

Я закрутив головою. Увага усіх була прикута до мене. Незручно то як...

— Це нічого — рудий махнув рукою — В бою не зависаєш, а це головне.

Як? Їх? Всіх? Звуть??? Я відчув, як починають паленіти щоки.

— Ну чого ти? Все гаразд — Білявка поклала долоню мені на тім'я.

Від цього ще гірше. Як так, як так? Увесь час зависаю, чому яааааааа? Білявка зітхнула.

— Ми з Карлом повертаємось до мирного життя.

— Це дуже добре! Адже це все тому і почалося, щоб допомогти почати нормальне життя тим, хто про нього і мріяти не міг!

— Твоя правда, саме це було ціллю, але після трьох років, здається іноді, що ми вже одна сім'я...

— Ми не прощаємось назавжди! Ще зустрінемось, обов'язково!

Вони ще довго прощались і от, білявка і різноок ішли вулицею геть. Хрущик довго дивилася їм у слід, рудий виглядав повністю щасливим. Наче увесь час жив заради цього моменту. Мабуть, буду називати його світлячком, йому пасує, розвіює довколишню темряву своєю радістю. Отже лишились світлячок, хрущик, мафія і одинокий.малувато нас.

— Пам'ятаєш, Томото, як ми їх знайшли? Мію тримали як іграшку, виставляли на площу, щоб любувались. А Карла виставляли для підпільних боїв.

— Мгм, Карла вкрали у його матері Клари. А Мія стала мрією багатьох.

— Що є то є — світлячок дзвінко розсміявся.