Розділ другий, полювання

Я трохи привідкрив очі.. мною хитало і хтось стискав мене за пояс. Коли перед очима прояснилися, єдино що я побачив було сходи. Я покрутив головою, Рено ніс мене затиснувши попід пахвою, положення безвихідне, ні вирватись ні відбитись. Він заніс мене у кімнату і.. підкинув. Відчуття короткого польоту, за час якого у мене мало не зупинилося серце. Мучитель знову впіймав мене, але вже двома руками і обережно вклав на ліжко, провів кінцями пальців по волоссю, стягнув черевики і накрив ковдрою. Думає, що я сплю?

Чому він ставиться до мене як до дитини!? Хммммм... Може, тому, що я і є дитина? Що за нісенітниці лізуть мені в голову?

Усю ніч снилася якась тупість, в основному про дерева, які ганялись за нами і намагались знищити. Ранок же видався холодний, і гучний. Пролунав оглушливий вибух, від якого затремтіли вікна.

— Навряд чи інші почали б без нас. Отже, першими на полювання вийшли мутанти.

Рено кількома рухами натягнув елементи обладунку і вихопив меча. Та деякі з притулку шнурки на взутті зав'язують повільніше, ніж він екіпіює обладунок!

Команда прийшла у бойову готовність за лічені хвилини.

У дворі бродили мутанти, багато, гуманоїдних, мутантів, вдвічі, вищих, за, мене, і вчетверо, ширших, за, Рено.

У мене навіть думки починали затинатись. Узагалі, побачити досвідчених мисливців в ділі, це свого роду насолода, їхні рухи були відтворені настільки, що вони здавалися чимось надлюдським. Усі змінені нутром відчували усе живе, і ця команда навіть відчувалась не як люди, але усі інші групи, вони не здавались настільки майстерними, але були старшими на кілька років. Це дивно. Я вийняв меча і активував невидимість, підкрався до монстра і одним рухом, який після побаченого здавався вкрай незграбним, перерубав хребет на шиї одного з монстрів, довелося підстрибнути, щоб дотягнутись. Мутант захрипів, смикнувся, махнув рукою, мало не зачепивши мене і впав на землю.

А потім я відчув хватку на своїй шиї. Прокляття! Показався з невидямості під час удару, от мене і схопили. Мутант підняв мене над землею і почав стискати ще більше, я ледве міг вдихнути. Я врізав мечем по руці мутанта, він послабив хват і я впав на землю, боляче приклавшись п'ятим місцем об бруківку. Знову розчинився, і встиг відкотитись вбік, лапа мутанта схопила повітря. Я відбіг вбік, хоч з кожним рухом ноги відкликались болем після карколомного, а точніше куприколомного падіння, підскочив упершись у бік мутанта ногою і з усієї сили вмазав по голові лезом, меч не пробив череп, але в цей раз мені принані вдалося приземлитись на ноги, відстрибнула в бік, мутант закрутився, але не впіймав.

Треба ще раз вдарити по тому ж місці, може вдасться. Я повторив удар, череп мутанта тріснув.. і все. Мутант встиг знову схопити мене і стис так, що майже видушив з мене дух. В цей раз я випустив меча. Відчув, як рухається друга рука мутанта зколихуючи повітря, він зараз розмаже мені голову! Я смикнувся в бік, усім тілом, кулак мутанта лише трохи задів мені потилицю, монстр гепнув себе по зап'ястю і вдруге виронив мене на землю, цього разу я впав на спину, проповз до меча, перевернувся на спину і рубанув по долоні мутанта, що тягнулася до мене. Насилу підвівся і ввігнав меч у живіт по руків'я, огодне місиво висадилося з черева мутанта, я сів на землю, жахливо боліла спина. Наскільки ж вони сильні! Усі з "Горобців", Наата не сильніша за мене, досі мучиться з першим мутантом.

За спиною я відчув рух і відкотився вбік. Удар кам'яної дубини прийшовся по бруківці, я вистрибнув на неї, мутант змахнув дубиною вгору даючи мені потрібний імпульс, я перестибнув через мутанта, розсікши його чинну артерію, але, коли я став на землю нижню частину тулуба пронизало таким болем, що у мене мало іскри з очей не посипались. Про те, щоб встояти на ногах і мови не було, в останній момент, мені шиї торкнулось холодне повітря, позаду хтось ворухнувся, але значно менший ніж мутант, я смикнувся вбік, повз мене пролетів мисливець, незнайомий, схоже, мутант відкинув нещасного. Я підскочив і розвернувся, але бій вже майже скінчився.

Мисливці розбирались з лишившимися мутантами, кілька грубих постатей потвор бігли в напрямі видніючихся заростей дивних рослин схожих на величезні поклучені чагарі, ці зарості займали велику площу, там мабуть і мало проводитись полювання.

— Ви лишайтесь, допоможіть пораненим, ми з Мією доженемо втікачів.

Рено і Мія зірвались слідом за мутантами, що бігли до заростей, до них приєдналися ще кілька людей з інших груп.

— Міічіро, мені треба оглянути тебе.

— Усе гаразд..

— Ти впав на спину з висоти рівної своєму зросту, на нерівну бруківку з гострим камінням. У тебе вся спина в крові, просто почекай мене трохи — Шеллі дала вказівки Томоті і Карлу і пішла до поранених.

Вони втрьох надавали першу допомогу, обробляючи рани,накладаючи перев'язки і вдаючи вказівки, як допомогти тим, чиї ушкодження менш серйозні, Наата дивилась услід Рено і Мії, бігти з їх швидкістю вага не змогла б, але залишатись тут їй теж не хотілося.