Дим і кров
Епілог «Світанок»
Рік потому.
Тиша ранку була глибокою і незвично спокійною. Поле, куди йшов Леандро того останнього дня, розкинулося перед ним, мов нескінченна зелена хвиля. Він стояв посеред трави, що колихалася від легкого вітру, і дивився на горизонт, де сонце лише починало підійматися.
Він був змучений — тіло боліло, а душа носила шрами, що ніколи не зникнуть. Але в цьому світанку було щось свіже, щось, що він втратив у вогні та крові — надія.
Він згадав усе: поранення, зраду, битви, загибель Сімона, загибель дядька, обличчя рідних і друзів. І він зрозумів, що тепер має не тільки жити заради себе, але й заради тих, хто вже не може.
— Я — не вбивця, — прошепотів Леандро, дивлячись на небо. — Я — пам’ять. І поки я живий, їхня історія не зникне.
Десь далеко в місті життя повільно поверталося на свої рейки. Нова епоха, нові обличчя, інші імена. Але тіні минулого ніколи не зникали повністю.
Леандро зробив крок уперед, і з кожним кроком відчував, як важкий тягар трохи полегшується.
Він ішов у світ, де попіл минулого міг стати родючим ґрунтом для нового життя.
І хоч на його шляху буде ще багато битв — цей світанок був обіцянкою, що навіть із найтемнішої ночі завжди настає світло
#1048 в Детектив/Трилер
#410 в Трилер
Відредаговано: 23.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
