74. Фотоальбом, відправлення.

не редаговано

Голова сидів на своєму робочому кріслі. Ед стояв поруч.

- Коли він прибуде на станцію .

Фамільяр поправив окуляри та сказав .

- Через десять хвилин та пробуде там 15 хвилин .

- Тож Деніел вже там. Дуже добре. А хлопчина має не тільки голову на плечах а й інтуїцію на майбутні події. Що ж зв’яжись із Натою Мілтон, потрібно їх оповістити щоб вони не спішили з подіями, а дочекалися головного героя.

- Зрозумів.

Ед поклонився та вийшов . Через хвилину він повернувся зі невідомим пристроєм. За ним тягнулося два шнурочки один із слухавкою а інший прикріплявся до магічного каміння скріпленого між собою. Провівши декілька махінацій Ед передав слухавку голові.

- Ната ?

- …

- Я тебе теж радий чути.

- …

- Завтра зранку до вас приїде ще один з моєї команди він привезе з собою один артефакт який дуже знадобиться на експедиції.

- …

- Так, хай зачекають на нього а потім відправляються.

- ..

- І тобі.

Голова віддав слухавку хлопцю та пішов до бібліотеки.

На вулиці ставало поступово темніти.

Дідусь переглядав фотоальбом. Він провів рукою по одній з фото . Маленька дівчинка усміхалась на фото. Світловолоса дівчинка з зеленими очима п’яти років радісно кривилася на фото. Біля неї була золотоволоса жінка яка ніжно дивилася на нього з фото. Голова обережно перегорнув далі. На наступному знімку чоловік років сорока одягнутий в офіційну службову форму неемоційно дивився кудись далеко. На наступних було двоє  малих братів з світловолосими головами гетерохромні очі якось відрізняло один від одного. І останнє дівчина із зрілим поглядом в маленьких ще дитячих очах тринадцяти років. Вона ледь підсміювалась з двома братами по-боках волоссям схожим з її.

Жаль знов  заполонив його очі. Як малий хлопчик, він закривши альбом обхопив його вже старечих руках.

« Пробачте мене … »

На залізничній станції ставало гамірно на одній з платформ прибуває евакуаційний поїзд.

«Тепер залишилося потрапити на нього »

Ден впевнено підійшов до платформи. За хвилину поїзд прибув на станцію деякі люди вийшли і одні двері були відкриті . Він підійшов до них ближче з потяга з’явилася голова провідника, який когось виглядав. Хлопець підійшов та промовив.

- Вечора. Мені сказали що цим потягом до гарячої зони дібратися можна чи це так ?

Хлопчина п’ятнадцяти років подивився на нього а потім сказав.

- Номер . Скажіть мені номер.

- 57 А3 ?

Провідник похитав головою в знак згоди.

- Проходьте.

Хлопець відступив даючи Дену пройти у поїзд. Пройшовши трохи по купе він сів на своє місце позначеним номером. Через декілька хвилин поїзд почав їхати вперед.