73. Клаптик паперу

Магічне коло засвітилося і відразу світіння зовсім зникло.

Хлопець  віддав магічний камінь Еду та промовив у слід голові.

- Я хочу зараз зібратися та їхати чи йти до неї.

- Зараз пізно про це говорити, завтра про це поговоримо а сьогодні йди відпочивати до гостьової кімнати.

- Хоч скажіть де вона знаходиться ?

- А тобі це якось допоможе ? Вона знаходиться біля найпотужнішого в країні червоної зони.

Хлопець мовчав, він і сам розумів що так буде краще. Але його суть ніяк не хотіла цього визнавати.  Голова вийшов першим, Ед нічого не сказав хоч всунув у руки клаптик паперу з чимось. Хлопець постояв ще трохи, а потім вийшов за ними. Дійшовши до кімнати він зібрав речі « Я не збираюся залишатись тут .» Сівши Ден побачив що й досі у руці тримав клаптик паперу розгорнувши він виявився відірваний від газети .

«Сьогодні евакуаційний поїзд підправляється з центрального регіону допомогти у гарячій зоні. Ті хто хоче допомогти поїзд буде зупинятися на декілька хвилин по дорозі . »

Покрутивши він натрапив на маленький шифр .

- Сьогодні вночі у місто на декілька хвилин прибуває поїзд.

- Через 7 годин почнеться виверження ядра у гарячій зоні.

«Гаряча зона або ж Червона вона відрізняється ареалом. Влада встановила там одне правило хто туди потрапив коли чиста енергія виривається з землі ніхто не може увійти та вийти. »

Сонце скоро почне сідати. Ден зібрав все найпотрібніше  та вийшов з кімнати. Спускаючись сходами він зустрів Фортіса який ніс щось схоже на сірий кристал нагору.

- О ! Я тебе й шукав.

Він простяг декілька пляшечок, які витягнув з карману та кристал.

- Це тобі Ед передав . Він ще щось сказав але я не дуже зрозумів, як там 57 А3. Не дуже розумію навіщо йому передавати номер залізничної станції .

- Це А3 номер залізниці ?

- Так вона поблизу знаходиться .

- Я не звідси проведеш мене туди зараз .

Чоловік потер потилицю, та й погодився. Вони відразу пішли на Залізничний вокзал. Тоді Фортіс промовив.

- Ну добре я тоді піду, добренько ну передавай Руді привіт від мене.

Він вже хотів йти як трохи стукнув себе по голові та знов зарився у свій карман витягши мішечок простягнув його хлопцю.

- Це вам від дружини гостинець .

- Дякую .

Промовив Ден. Він взяв гостинець та поклав його у рюкзак.