72. Зв’язок по той бік кристалу

не редаговано

- Тоді домовились

Хлопець став зі свого місця та хотів пожати голові руку. Старець усміхнувся та пожав руку хлопця у знак згоди . Через деякий час Ед покликав їх до іншої кімнати сполученої з кабінетом. Там були на полицях всілякі магічні речі а особливо магічних каменів різних кольорів, деякі мали візерунок, троє стояли на підставках. Посередині магічне коло, воно було невелике як тільки голова увійшо,в воно засвітилося та стало більшим.

- Ставайте сюди

Ден підійшов ближче магічне коло засвітилося та збільшило свої межі. Ед не заходив у коло деякий час він дещо взяв з полиці та також зайшов у коло. Предмет що був у його руках засвітився. Це той самий кристал який був на срібній підставці, він мав світло блакитний колір. Магічне коло засвітилося яскраво блакитними спалахами. Тоді Ед промовив. 

- Як чути .

- Стабільно.

Промовила Руді по той бік зв’язку.

Тоді Ден підійшов ближче та протягнув свою долонь. Ед передав кристал і хлопець промовив.  

- Руді як ти ?

Ден хоч і видавався серйозним, але навіть так його видавав голос своїм хвилюванням про неї.

- Більш менш добре, тільки командир групи занадто примхливий до своїх підопічних. А ще у мене підозри до того що вони захотіли тільки мене взяти і в їхні плани не входили ще брати. Голово як ви їх вмовили, чи ви знали що таку підставу готують ?

Запанувала тиша, а потім голова заговорив коли хлопець передав йому магічний кристал.

- Спочатку я підозрював, а зараз певен і тепер цього Зигмунда ніяка його влада не допоможе, не хвилюйся.

Після його слів у хлопця знов почав чорніть білок, щось чорне підіймалося з його грудей. Розуміючи ситуацію в  яку вона потрапила йому захотілося бути там зараз незважаючи чи потрібен він там чи ні.

- То добре. Дене пробач що ми так і не поговорили нормально. А потім …

Від її голосу він швидко отямився. « Вона переймається за наші стосунки більше ніж я » Хлопець і не відчув як вже говорив до неї з таким трепетом та турботою.

- Нічого, що ж в житті не трапляється. Головне що все можна виправити. Ти теж пробач мене за сказані слова. Я вже себе так накрутив в голові, що зараз хочу приїхати до тебе, можна ?  

Дівчина розсміялася на ситуацію, яка складалася. А потім сказала.

- Ну якщо той командир дозволить. – Ден навіть уявив як її очі кепкувато обводять кульбіт- Але я не проти щоб ти був тут.

Далі вона почала кепрувати про те що їй вже набридло у цьому командуванні і про сьогоднішний день також, і про представлення учасників команди. 

Ден трохи перемінився на обличчі, але він старався щоб вона цього не помітила.

- Де ти знаходишся я приїду.

Вона спокійно та серйозно відповіла.

- Голова знає це прикордонне містечко. Дідусю будь ласка.

Після її слів голова взявся за кристал та щасливим голосом відповів .

- Добре я передам, не переймайся. Але скажи який це півень на тебе дивиться мені теж цікаво стало.

Після слів голови вона говорила як акторка вільного театру граючи роль маленьку дівчинку промовляла.

- Та є тут двоє, але не переймайтеся одного вже союзники приструнили. А от у другого авторитет більший і характер паскудніший. Уявіть я на місії і не в першій лінії чи нульовій, це ж яка лафа мені дісталася !

- Не розслабляйся там, можливо так здається, але вам буде і без того важко коли хвиля почнеться.

Сказав трохи серйозніше голова.

- Я зрозуміла.

Ще серйозніше сказала дівчина.

- Я надішлю лист до командира групи, що прибуде ще один помічник. І тобі листівку якщо буде гарний зв'язок. Добре вимикаю зв'язок.

Від автора.

Привіт, привіт ! 

Як ваші справи ? 

У мене все добре.

Ну що ж до зустрічі у наступних розділах.