69. Розмова про потаємне

не редаговано

Голова сидів за столом та обпершись ліктями об стіл, сперши свою голову думав. Біля нього як зазвичай був Ед він переглядав деякі документи, закінчивши їх упорядковувати. Відкрив маленький магічний портал на столі і через декілька секунд духмяний чай стояв на столі з декількома пиріжками. Фамільяр поставив дві чашки одну своєму господарю, а іншу нашому гостю.

- У вас скоро зустріч з Деніел Стоу будь ласка прийдіть до тями.

Господар важко вдихнув та промовив до свого фамільяра.

- Еде мабуть прийшов час їй дізнатися правду.

Тепер хлопець який збирався йти знову підійшов та сів біля свого господаря. Він не знав що відповісти на таке здається просте питання. Він також прив’язався усім серцем до цієї малої дівчинки яка вже виросла. Але їхнє спільне минуле затягнулось пітьмою якого вони так довго приховували.

- Гадаю що сказати їй зараз це краще вирішення проблеми. Тепер вона не дитина від якої ми приховували правду бо боялися за її ментальне здоров’я.

Похилий чоловік підняв свою голову та промовив.

- А які шанси що вона мене пробачить за це ?

- Ніяких.

- Зрозуміло. Тоді поклич Деніела скоро Руді вийде на зв’язок.

Ед вийшов, а голова так і сидів у своїх роздумах.

…

Хлопець зайшов у гостьову кімнату . Вона навіть пахла затишком та спокоєм. Добротна дерев’яна мебель. Кімната поділялася на дві зони спальна та вітальна зі столом і багатьом полиць з двох боків. «Чому мені так нагадує кімнату Руді в гуртожитку.» Хлопець підійшов до полиць та провів по них своєю долонею. «Навіть текстура обробленого дерева така ж. Не думаю що це просте співпадіння. Чи може що хтось з них зробив таке навмисно. Тут дизайн більш старий ніж у гуртожитку. Це означає.» Ден згадав слова Фортіса : «Багато було тоді сполоху й шуму. Але після того Кейл попрікав її що вона не може й себе захистити куди ще когось. Він тобі швидко зробив свій хід та влаштував її у свою академію наче прив’язав її до себе. Руді… ця дівчинка наче холодна до всіх, але вона просто не знає в деякий раз що хоче сама вона. Тут вона наче вільний птах, але там … .». Хлопець був розсерджений і не міг стримати свої і так накипівші емоції.

- Як ти міг так поводитися із своєю рідною сестрою . Вона пішла заради тебе на все а ти думаєш тільки про себе !

Хлопець вже заніс руку щоб вдарити ту кляту дерев’яну стійку. Але зупинився та відійшов від неї . «Я сходжу з розуму . Потрібно відпочити та розібратися з ясним розумом.» Хлопець скинув свій рюкзак та поклав на диван. Підійшов до ліжка, ліг на рівний бік і сконцентрувався на своїх відчуттях, і на своїй енергії яка протікає по всьому тілу. Через 15 хвилин хлопець відкрив очі і думав про ситуацію яка склалася. «Чому Кейл робить весь цей театр ? І чому він так хоче знайти вбивцю їхніх батьків ? У мене не дуже гарне передчуття, дуже погане. »

Від автора.

Мої дорогі читачі.

Знаю розділ був маленький, але історія тільки починає закручуватись навколо себе.

Не віриться що я вже більше ріку творю цю історію.

    Бережіть себе і своїх рідних, до зустрічі у нових розділах.