68. Новий бік Кейла 2

не редаговано

Голова пішов і заним як хвостик пішов і хлопець.

- Це його секретар Ед.

- Зрозуміло.

Форісом виявився тим самим кремезним чоловіком. Він посміхнувся та розслаблено промовив.

- Тоді ходімо поїмо спочатку. Так співпало що я ще не снідав.

Вони прийшли у затишну їдальню.

- Ділі приготуй дві порції, дякую .

З іншої кімнати швидко прилетів до столику дві тарілки супу та хліб, а потім ще декілька страв і чай.

Страви були смачні та ситні. Коли вони дійшли до чаю то з тої кімнати з якої прилетів сніданок вийшла жіночка років 35.

- Я тут солодких пиріжків з родзинками та корицею на пекла за новим рецептом спробуйте.

Вона поклала на стіл та сіла коло Фортіса. Тарілки які вже були пусті під її поглядом полетіли на кухню.

Хлопець взяв ще теплий пиріжок, він відкусив його та пережувавши сказав.

- Які ж вони добрі кориця ніяк не перебиває смак самого тіста яке наче розчиняється у роті а родзинки додають свого антуражу.

Жінка посміхнулася та гордовито промовила.

- Аякже свіжоспечене завжди добре, але у мене вони виходять найкраще.

- Та ну.

Промовив Фортіс та взяв і собі пиріжок. Відкусив та промовив.

- У тебе все виходить добре навіть коли ти вперше його готуєш.

Ціма словами Фортіс заробив тільки одного пиріжка якого відкусив.

Жінка встала з-за столу відклала два пиріжки хлопцю та промовила.

- Оцьому пиріжків не давати.

А всі інші забрала.

- Ділі ну я ж ненароком так бовкнув. Ну пробач мене незграбу.

А вона й слухати не захотіла закрила двері в іншу кімнату та й усе.

- Ех.

Фортіс подивився на залишені пиріжки Дену. А потім й на свій. Допивши чай Ден встав та забрав один  пиріжок з собою.

- Дякую було дуже смачно .

Сказав хлопець та вийшов, а за ним і чоловік.

Коли вони трохи відійшли хлопець простяг пиріжечок.

- Беріть ви так на нього дивилися тоді.

Чоловік подобрішав та сказав.

- Дякую, але дружині не кажи а то ні мені ні тобі не буде.

Фортіс показував йому всі закутки головної будівлі. Доки хлопець не спитав.

- Слухай а чому Кейла сюди не впускають і я його таким ніколи не бачив може знаєш ?

- А як тут не знати. Але краще щоб про це розповіла тобі руді а не я. Хоча знаючи її характер то ні, а Кейл наплете тобі брехні з його боку то й усе.

- То розповіси.

- Ну якщо хочеш. Одного разу він так само прийшов сюди та вимагав щоб Руді повернулася назад. Це був час коли вона пішла на місію для вбивства одного чудовища вже й не пам’ятаю якого точно. Ми ж його впустили, але його характер бажав кращого. Тоді коли він дізнався про її точне місцезнаходження він відразу не попереджаючи скористався магічним колом телепортації. І уяви з ним ще п’ять людей летіли у повітрі біля голови монстра де й була Руді. Вона втратила концентрацію та почала нам допомагати й тоді на неї зі спини поранив чудовисько. Багато було тоді сполоху й шуму. Але після того Кейл попрікав її що вона не може й себе захистити куди ще когось. Він тобі швидко зробив свій хід та влаштував її у свою академію наче прив’язав її до себе. Руді… ця дівчинка наче холодна до всіх, але вона просто не знає в деякий раз що хоче сама вона. Тут вона наче вільний птах, але там … .

Форест похитав головою.

- Тепер зрозуміло .

Голос Дена став наче лід. Чоловік поглянув в його очі.

- Ой йо! Хіба так можна лякати - чоловік взявся за серце – моє серце ледь не вилетіло. Давно мене хтось так не лякав.

У Дена знову чорні очі і білок також, але коли хлопець їх закрив та заспокоївся хоч і райдужка й була темно-синього кольору але білок був в нормі.   

- Не лякай мене так більше.

- Так я постараюся і дякую що розповів.

- Та це ж таке. Там по коридору передостання зліва твоя кімната, відпочивай. Голова відправить когось за тобою або сам прийди в його кабінет він 85% з 100% що буде саме там.

- Добре.