66. Продовження

не редаговано

Кейл постійно поспішав та навіть не озирався назад де йде Ден. Але все ж хлопець йшов поряд з ним. Рука хлопця стиснулася в кулак, а очі змінилися на чорні, це явище дуже швидко закінчилося. Хлопець запитав з Кейла який ніяк не реагував на подразники.

-        Куди ми йдемо ?

Серйозна запитав хлопець свого провідника. Спершу Кейл не відповів на поставлене питання, а потім промовив наче щось залишилось у його свідомість крім своїх роздумів.

-        Ми йдемо до магічного кола, я сьогодні можу перенести тільки себе і так не на великі відстані. Вночі весь запас енергії використав на пошуки Руді але так і нічого й немає . Тільки маленький слід сильною портальною магією до головного відділу Організації авантюристів.

Ден мовчав. Хоч йому й доводилось з нею стикатися на початку, але чи не виникне з цим проблема ?

Вони прийшли до якоїсь будівлі в місті та увійшли в неї. Там не виникало багато проблем. Кейл вніс кошт за перенос двох людей у певне місто та через 7-9 вони вже стояли у  кругу магічного кола. «Тут використовуються магічні символи деякі руни та магічні камені дуже високого рівня чистоти і сили. Від погляду це дуже дороге задоволення. » Одна дівчина яка налаштовувала все почала промовляти заклинання переносу. Всі елементи засвітилися і ми вже десь в іншому місці.  У Дена відразу заболіла голова та стало погано, напрочуд Кейл прекрасно себе почував. Той хто був поряд та побачив стан Дена промовив.

-        Ой ви користуєтеся магічними порталами вперше ?

Це був якийсь співробітник він простягнув магічний камінь на якому було викарбовано покращення здоров’я. Хлопець взяв його та камінь почав діяти Дену полегшало. І він промовив.

-        Майже.

Тоді співробітник трохи зблід та пробелькотів.

-        Ой як так, вас навіть не запитали?  Що ж це робиться . Потрібно було вказати на таке відразу ж! Приносимо свої вибачення за таку помилку з нашого боку мабуть мої колеги забули про свої обов’язки.

-        Нічого.

Все ж ще боліла голова, але не так сильно він подивився на не реагуючого Кейла який просто стояв осторонь. І хлопець продовжив.

-        Все ж це була моя вина, я не знав що таке станеться ось і результат.

-        Зрозуміло, але все таки приносимо свої вибачення це і наша провина також.

-        Добре, тоді мені потрібно йти.

-        Дякую що обрали нашу компанію.

Хлопець усміхнувся та пішов за Кейлом який вже виходив з будинку.

Ден подивився на годинник у холі, вже була 9 година ранку.  

Через 20 хвилин вони підійшли до великої будівлі. Ворота були відчиненими деякі з них виходили, а деякі говорили біля них. Атмосфера була трохи напружена, але все наче було добре навіть дехто підсміювався або корчив якусь знайому інші сміялися у відповідь. «Це чимось нагадує мою команду, але я не в тому світі» Чомусь він посміхнувся. «То ось де моя Руді проживала до академії. Впевнений мені тут сподобається, цікаво як вона ? Що зараз робить?»