64. Ангелія Етум Інт

не редаговано

«Чи був у мене вихід в цей момент ? Або ж лишити все так як було колись ? Не має правильного рішення є несправедливе твердження щодо цього. Так сказав мені мій батько який мене виховував до мого дванадцятиріччя. Ці слова тлумачили, що потрібно подумати не тільки про те що ти  маєш собі на думці, але роздумай над думкою інших. Зараз у мене недостатньо інформації бо я маю тільки думку її брата, але Руді хоч і небагато, але говорила про друзів в організації. ЇЇ слова були щирими про організацію і вона наче світилася коли про це розповідала. А моя думка зараз має вигадане уявлення про те що вона собою несе.» Хлопець витяг зі свого карману кристал та сказав до нього вливши трохи своєї енергії, щоб кристал запрацював та створив зв’язок.

- Мені потрібна детальна інформація про Організацію авантюристів, і це наказ який потрібно виконати до того як проспівають перші півні.

З кристалу почувся голос тої самої дівчини.

- Буде зроблено пане Деніеле.

Кристал потьмянів кажучи про те що його дія використання закінчилася. Хлопець розбив кристал об підлогу академії. Кристал розсипався на маленькі шматочки і зник наче його й не було. Хлопець пішов збирати свої речі в рюкзак який йому подарувала Руді та сказала що це її рюкзак з часів коли вона була в організації і що в нього вміщується більше предметів бо на ньому було просторове заклинання. «Це був прекрасний подарунок який тепер пригодився, дякую тобі Руді, ти дбаєш про мене навіть коли не зі мною зараз.»   

***

Вночі хлопець пішов на свіже повітря. Він підійшов до трибун на закинутий тренувальний майданчик на якому він тренувався з Руді, і на якому зрозумів хто він є насправді. Дещо його здивувало. В темряві під зорями і місяцем на тренувальному майданчику стояли два наче прозорих силуети які рухалися в такт ритму який знають тільки вони. Пара ніяк не звертала на нього увагу. Тому він присів на суху землю віддаль від них щоб не турбувати та подивитися на видовище поки не прибуде дівчина в окулярах з обіцяною інформацією. Хлопець дивився на пару щоб відволіктися від нав’язливих думок.

 Бліда дівчина з мечем наче танцювала вона то атакувала, то захищалася. Інша примара був обережний у рухах зі своїм мечем, але наносив граціозні та точні змахи так щоб перемогти і не нанести шкоду дівчині. «У цієї пари не бій а палкий танець з мечами хоч з кожним рухом вони йдуть вперед і можливо вони як і кинуть цей небезпечний танець або ж …» Все так як і думав Ден пара скоро завершила танець коли у кожного було приставлене лезо до примарної шиї. Спершу впала зброя потім заколихався хлопець як лист на вітру він сів на землю. Інша примара наче як отямилася та наклонилася до нього щось запитуючи. Тепер чутно плач якийсь жалісливий та обнадійливий тихий. Примара обіймала його а він той час вже закривав очі і тільки легенько кутики посміхалися невдовзі і дівчина так само наче заснула і пара почала зникати. Через декілька секунд примар не стало, тільки маленький прохолодний вітерець повіяв і все.

- Драматично

Сказав хлопець дивлячись на те місце де були примари. З боку почулися кроки, а потім знайомий голос.

- Так, пане Деніеле .

Хлопець повернув голову до звуку та промовив.

- І тобі привіт, тож яку інформацію ти мені принесла ?

- Ось все тут.

Дівчина в окулярах передала декілька папірців запаковані  в якусь обгортку. Хлопець взяв те що принесла дівчина та промовив.

- Нічого не коментуєш ? Що ти думаєш про те місце ?

Дівчина поправила свої окуляри і промовила.

- Організація авантюристів дуже гарне місце туди хочуть попасти всі хто полюбляє гроші або ж гарну роботу. Але там дуже велика конкуренція та й спершу до твоєї першої зарплатні ти повинен бути підготовленим та із знаннями навіть на середньому або низькому рівні. Організація дбає про робітників які там працюють але за це ти підписуєш контракт. Про сам договір нічого не відомо у всіх він буває різний але справедливий. Можна сказати це місце з гарною репутацією та працевлаштуванням з житлом.

- Зрозуміло. Ти можеш йти дякую за допомогу.

- Тоді до побачення пане Деніеле.

Дівчина вже думала йти але хлопець промовив.

- Між іншим як тебе звати ?

Дівчина відповіла.

- Пробачте ще е представилася раніше. Моє справжнє ім’я Ангелія, - вона помовчала, а потім продовжила - Ангелія Етум Інт.

- Приємно з тобою познайомитися та співпрацювати в подальшому.

Ангелія стримано усміхнулася та промовила.

- Мені теж приємно допомагати вам Пане Деніеле. Маю висловити вам свої бажання скорого підняття вас на трон Голови роду Герцогства Нох.

Хлопець нічого не сказав у відповідь. Він вже читав документи. Дівчина промовивши останнє слово кудись пішла як і прийшла.