62. Про себе

не редаговано

- Ви чого так довго !

Промовив Дік коли всі троє ввійшли в кабінет. А Руді відповіла.

- Пане командир Дік чи дозволено відходити по природній потребі людям які цілий день те й робили що їхали в дорозі ?

-.. .

Ці слова так впевнено були сказані що й командир трохи зменшив свій пил.

- Добре сідайте вже.

Кімната в якій вони перебували була переговорна стояв стіл, на них вже сиділи знайомі і не знайомі люди. А біля того хлопця висіла карта місцевості. Дівчина скривилася в посмішці та в’їдливо промовила.

- Дякую пане командире Діікуу.

Сівши на пусті місця збори почалися.

- Так перш за все давайте представимось один одному спершу я а потім люди які сидять по мою праву руку й так далі. Мене звати Дік Міллоур, моя раса перевертень, я капітан цієї місії. Буду в атакувальній позиції. А, до речі є дві позиції. Атакувальна, захисна. В атакувальній є ті хто буде йти вперед та вбивати монстрів, захисна буде допомагати атакувальній якщо буде така можливість. Ще всі хто входять до атакувальної повинні пройти перевірку на мечах зі мною. А тепер слово передаю далі.

Хлопець сів на стілець.  Далі встав інший худорлявий чоловік . Спершу він поправив свої окуляри а потім промовив.  

- Вітаю, мене звати Фізз Курід, я науковець. Моя мета дослідити питання цієї аномальної зони. Моя раса - людина.

Він сів, а заним встав Сім. Також худорлявий на вигляд, біля зелених очей чорні кола. Але він усміхнувся незважаючи на це і подивився на всіх та зипинив свій погляд на Руді.

- Я маг льоду. Сім Седікто, людина. Тому якщо що звертайся красуне.

Він підморгнув Руді та сів на місце. Руді на це не звернула великої уваги. «Хоча це так надоїдає з-за моєї зовнішності, що колись мені хотілося щось зробити з цією зовнішністю та феромонами, але на превеликий жаль не можу». Тому дівчина як завжди закрила перерахувала до десяти. За Сімом була Лікса, спершу вона дозволила собі нахабність наступити на ногу Сіма який запищав під її вагою.

- Ой пробач не побачила.

Усміхнулася вона, та дала зрозуміти хлопцю про щось.

- Н-нічого тільки моя нога.

Вона прийняла свою ногу з його та мовила.

- Мене звати Лакса Медісін, я маю лікарські навички та вміння стілювати. Звертайтеся допоможу чим зможу, раса людина, 30 років.

Вона посміхнулася Руді та сіла на місце. Хіл трохи підсміювався над цим але його не так легко може помітити з цих трьох. «Це вона так зробила бо я їй допомогла тоді ? Але ... дякую тепер мені не буде проблем ще з Сімом.» Руді посміхнулася у відповідь. Далі встала жінка більше тридцяти років та промовила таким же суворим як і в капітана.

- Я ваш зв’язок та підтримка з тилу. Мене звати Ната Міллоур. Раса перевертень.

Сиве волосся легко прикрите воєнним капелюхом. А темно сині очі наче стріляли тим самим вогнем тільки вже синім. «Вони навіть схожі, це точно його мама або ж тітка » Інк, Хіл та Руді перезирнулися подумавши одне й теж. Жінка сіла і далі настала вже їхня черга.

Спершу встав Інк та промовив.

- Мене звати Хіл Феррет. Я з Організації авантюристів, мечник, ще вмію координуватися на місцевості. Я маю багато досвіду перебування у гарячій зоні до якої ми направляємося. Раса перевертень, 29 років чи можу я представити своїх соратників ?

- Ні.

Чітко сказав Дік. А Хіл тільки й тихо промовив, але всі його почули.

- Ну хоча б спробував.

Руді встала та мовила.

- Мене звати Руді Коул, перевертень. Я на особливих умовах з Організацією авантюристів. Зараз вчуся та час від часу працюю в академії Велвойс. Вчуся на бойовому факультеті, а також гарно розбираюся в алхімії. Ще маю великий досвід у гарячій зоні та на А + місіях в організації. Раса перевертень, 24 роки.

Дещо змінилося після її промови. «Мабуть вони здивовані » Руді сіла на місце і останній з групи встав.

- Інк Феррет, перевертень, 29 років, можливо мане можуть знати за такими прізвищами як «Інквізитор». З Організації авантюристів. Маю досвід з цим місцем. Гарно володію зброєю і можу ідентифікувати монстра.

Інк сів на своє місце.

- Хм . Добре а тепер запитання. У нас з командою до вас є деякі запитання до ваших вмінь та навичок які ми не чули. Тому...

Тепер вже Руді перебила.

- Щось не так ?  Запитуйте, але ми не повинні вам відповідати якщо не хочемо.

Хлопець почав знову злитися, він зжав до хрускоту кулак та промовив.

- Як це особливі умови ? Поясніть.

Дівчина відповіла.

- У 20 років я підписала угоду про те що я не зобов’язана вступати чи не вступати у організацію, а також я можу відмовитися від місії навіть при її виконанні. Ще щось ?

- До вас є ще щось і це бойові мистецтва про які мені не казали, я чув тільки що ви знаєте про це місце краще ніж ми та гарно розташуєтеся в цій місцині.

- Ну якщо казати про те що я знаю цю місцину то я тут бувала з 15 -17 років але я не знаю точного розташування в місцині так як знає це Хіл. Тепер місії А+ мають обов’язок володіти гарними навичками в бою. Моє мистецтво - це мої клинки тому я не можу сказати про навички меча, але саме мистецтво меча в мене на середньому рівні.

Всі були більш здивовані тим з скількох років вона перебуває в організації. Але одне обличчя відрізнялося похмурістю серед інших це був капітан команди.

- Тобто приблизно 8 років досвіду ?

Дівчина мовчала.

- Я запитав, тобто ви були тут приблизно 8 років поспіль ?

Дівчина сіла на стілець, потім повернула голову та промовила.

- Я не хочу відповідати на це запитання.

Хлопець вдарив кулаком до стіл. Але це ніяк не допомогло. Тільки тепер всі дивилися на нього.

- Ха, добре . Тепер поговоримо про вас Хіл та Інк Феррет ваші вміння в бойових мистецтвах такі ж як і в Руді Коул ?

Відповів Хіл .

- Якщо вимірювати нашу силу то Інк нас перевершує бойовій здатності. А так ми троє маємо однакові вміння які ми вдосконалюємо самі.