61.Тиша до найближчої бурі

Не редаговано

Ми вже сіли в машину Інк та Хіл зняли свої рюкзаки з плечей та поклали собі між ноги. У машині вже сиділи дві людини с переду та про щось спершу говорили а потім замовкли подивившись на нас. Там була жінка зі рижими як у лисиці волоссям і хлопець сухорлявий на вигляд. Хлопець був за рулем автомобіля тому був зайнятий водінням машини, але саме він почав балакати першим.

- Привіт мене звати Сім, я маг льоду буду вас прикривати з тилу. А вас як звати  ?

Хіл також представився та представив і нас заразом.

- Мене звати Хіл це мій брат Інк та подруга дитинства Руді. Ми троє середні  у бойових мистецтвах, але гарна співпраця робить наші уміння кращими.

Тоді жінка яка сиділа повернулася до них та промовила.

- Тоді вам буде важко бо наш командир не любить коли ви будете робити щось без його дозволу навіть у бою. Мене звати Лакса я маг зцілення, якщо поранитися тільки скажіть будете як нові.

Її обличчя було скривджене шрамом на лівому боці який тягнувся аж до губ і лівого вуха. Ми троє трохи здивувалися але наші лиця ніяк не змінилися, а Інк спитав.

- Пробач це питання буде грубе, але як виник цей шрам. Чи можу я спитати він від темного творіння саламандри ?

Жінка спочатку здивувалася але потім відповіла .

- Т-так, але звідки ти знаєш про це ?

Ми всі зацікавлено дивилися «Навіть я не відразу так розпізнала як Інк » Навіть Сім прислухався до розмови. Тоді Інк відповів.

- Я багато кого зустрічав в Організації тому я швидко взнаю такі види шраму.

- А, тоді зрозуміло.

Жінка повернулася до себе та дивилася у вікно. «Це була не дуже достовірна інформація. Інк не захотів казати всієї правди, але це було задля ж нашої безпеки теж, якщо ж він не захотів казати таку цінну інформацію то й не треба. Але насправді ми все це вивчали коли були підліткового віку. Як казав нам голова якщо знаєш хто твій ворог то й будеш знати як його здолати. Тому перш ніж вийти на якусь таку місію ми дізнаватися не тільки про їх все ай про наслідки такої зустрічі. Інк найбільше розбирається в цьому з нас трьох. А якщо ж ми впізнаємо ворога то він вже знає його думки та траєкторію небезпеки і ризиків зустрічі з ним. Якщо ж про це дізнається влада голові та йому буде багато від цього клопоту. Бо влада аякже захоче такого перспективного і талановитого експерта до себе і зробить усе щоб так і було.» Пройшло вже багато годин і всі і досі мовчали або балакати то про погоду або ж про щось край неважливе. Тоді до мене звернувся Хіл .

- Руді а ти взяла ті смаколики, які я просив ?

Дівчина витягла з сумки декілька пакетиків і простягла їх Інку.

- Були тільки такі.

Хлопець вихватив їх із рук та сказав.

- Та нічого головне що це тієї крамниці. Дякую тобі !

Та відразу сховав два у свій рюкзак.

І тоді подивився на всіх тих хто зацікавлено спостерігав або чув цю розмову.

- Ви не проти трохи перекусити ?

Хлопець розкрив пакетик де лежали сухі сухофрукти. Та кожному роздав по дві штуки.

- Це ж груша та абрикос ? Дякую.

Прозвучав жіночий голос Лаксі. Потім почувся голос і Сіма.

- А мені попався груша та вишні . Дякую я ще ніколи не їв такої смакоти.

- Так тут не роблять таку пастилу як роблять її в одній крамничці під замовлення.

- Напишеш потім де вона знаходиться, я буду така вдячна .

- Залюбки якщо ми виберемося з цього пекла яке скоро настане.

Ці слова знову погіршили атмосферу але вже всі були дружні і тепер спокійно говорили про якісь комічні історії про саме магазини а особливо про так минуло більшість шляху. Руді та Інк не так розмовляли як слухали їхню розмову. Під вечір вони прибули до одного з містечок які перебувають поряд з червоною зоною.

- Ну нарешті ми вже тут.

Вигукнула Лакса простягаючись на дворі щоб розім’яти свої онімівші боки.

Почувся відразу голос капітана.

- Чого такі розслабленні наче на відпочинку ! Ану відзвітувати.

Від такого серйозного тону навіть у Руді появилися мурашки яка стояла поряд. Тому вона промовила.

- Пане Дік не могли б ви..

Її різко перебили.

 -  Пане ? Для тебе як і для інших Я КАПІТАН ДІК повтори ще раз підлегла Руді.

Хоча це їй не сподобалося, але вона промовила теж чітко як  і він.

- Капітане Діікуу. Таке звернення вам підходить ?

Хлопця як передьорнуло від її слів він був злий і ледве не взяв її за плече як підоспіли двоє зведених братів. Які стали поряд та дивилися на нього . Можливо це трохи було лякаюче але він не посмів зробити те що хотів. Скривлена пика та злість яка навіть в очах виходила на всіх них. Але він стримався та проскрипів.

- Швидко всі за мною. У нас починаються збори, для новеньких це в новинку тому не відставати.

- Так, Капітане.

Промовили інші і всі пішли за ним. А тріо трохи постояло, а потім Інк заговорив.

- Руді мені теж це дуже не подобається тому не йди зараз вперед.

- Добре, я спробую.

Брати поклали на її плечі свої руки та Хіл промовив.

- Все буде добре, ми тебе в усьому підтримаємо. І ми знаємо як ти ненавидиш коли так з кимось віднеслись би. Тому якщо захочеш ми можемо собі спокійно піти звідси. А вони хай тут з усім самі розбираються.

Руді помовчала а потім відповіла серйозним тоном, в якому вже не було злості, була тільки серйозність яка керувала ситуацією.

- Ні ми не можемо піти. Там теж живуть люди якім ми можемо допомогти в цей час. А якщо там будуть такі як він то люди постраждають ще більше.   

Хлопці посміхнулися.

- Оце вже наша сестра !

Сказав Хіл і вони пішли за іншими.