60. Подарунок, невдоволення Діка.

Не редаговано

З самого ранку у Руді було мало часу з’ясовувати стосунки з усіма хто її тут знає. Багато з них вже працювали вони віталися до дівчини з повагою, обожнюванням як до сім’ї.

- Руді ! Дівчинко підійди до голови він тебе шукав.

Крикнула жінка похилого віку яка сиділа та вішала оголошення на дошку новин.

- Добре, дякую. А де голова зараз ?

Тепер почувся вже чоловічий голос.

- Десь біля тренувального майданчика.

- Добре, дякую.

Дівчина направилася на двір де був один з тренувальних майданчиків. І справді голова організації був саме там. Підійшовши ближче вона окликнула його.

- Дідусю Ка . Ви шукали мене ?

Голова поклав свій меч та промовив.

-  Так, Руді. Мені з тобою потрібно поговорити, але ця розмова дуже довга тому давай поговоримо про твою наступну місію. Ти вже все зібрала і навіть до Еда ходила ?

- Так. Ось.

Вона показала на свою руку на якій був браслет з магічним каменем.

- То добре. А тепер пішли я проведу тебе до групи вони вже скоро повинні бути тут.

- Мг !

Дівчина посміхнулася. «Я давно не почувалася дитиною».

Вони потрохи пішли до головного входу.

- До речі я багато тебе хотів спитати, але як я говорив раніше зараз у нас мало часу. Тому скажу так що про цю місію мало людей знає, а особливо про їхніх учасників.

- Що ви маєте на увазі.

- Якщо станеться так щоб потрібно відступати візьми хлопців та йдіть звідти. Я не хочу щоб ви загинули. Група буде замалою навіть для мінімального прориву енергії.

- Зрозуміло, але я все ж не відступлю від свого.

- Тоді будь уважна та покладайся тільки на Інка і Хіла. І ось візьми на випадок якщо поранишся або буде життєво небезпечно для життя.

Дідусь вийняв щось та поклав на долонь дівчини. Коли він прийняв руку на думці дівчини була обручка з маленьких магічних камінців.

- Це  тобі подарунок від мене. Його зробили найкращі майстри мого часу.

Руді промовила слова вдячності та наділа обручку. Доходячи до входу вони вже помітили дві машини які стояли біля головного входу. В усьому чорному стояв чоловік та щось безперервно торохтів. Біля нього з машин виглядали ще люди. При вході в організацію вже стояли Інк та Хіл зі своїми рюкзаками. Підійшовши ближче  на них звернули увагу і все стало тихо крім того самого чоловіка в чорному. Голова промовив.

- Доброго ранку. Ану скажіть що тут сталося ?

Всі з організації ще притихли, навіть з групи також. Вони зацікавлено дивилися на все що відбувалося. Тоді хлопець в чорному показав своє обличчя. Чорні як у ворони коси, і такі ж самі й очі визирнули з під каптура. Він усміхнувся та промовив.

- То це ви влізли в справи влади та поставили умови про склад групи ?

- Не зовсім, але якщо ти так хочеш думати то так це я. А ви хто ?

- Мене звати Дік я головний в цій групі і я проти того щоб в нас були ті троє хто до нас приєднається з вашого боку.

- Та невже ? Тоді ви самі можете доповісти про це своєму голові. Бо він захотів щоб вас супроводжувала Руді Роуз Коул тоді із нею підуть ще двоє. І ваша так названа влада з превеликим задоволенням погодилася на це.

Щось проскрипіло між зубами у Діка тоді він пішов до однієї з машин та окликнув.

- Хай вже сідають швидше, чекати ми їх не будемо.

Чоловік сів та закрив двері в машину. Тоді голова заговорив до них трьох.

- Так дорогі мої, будьте обачні це не ті люди з якими можна з одної тарілки їсти. Тому будьте поряд та допомагайте одне одному все ж таки ви ті за кого ми будемо надіятися щоб ви повернулися живими і цілими, а тепер по-машинах.

- Так, голово.

Відповіли ми становлячись серйознішими.