56. Істинна пара

Руді з тяжким каменем на серці вийшла з аудиторії та зачинила за собою двері. Це вже за багато років коли сльози йшли рікою, але вона їх стримувала крім однієї яка повільно стікала з ока. Велика, числа, солона крапля впала додолу. Вона глибоко вдихнула, видихнула та пішла куди очі дивились. Але хтось взяв її за лікоть та промовила.

- Так подруго, ти куди так спішиш, що й нас не помітила ?

Маїда роздратована стояла поруч, але коли вона побачила що подруга засмучена і хоче це приховати, відразу її гнів зійшов нанівець. Вона швидко потягла Руді до їдальні де їх вже чекали інші.

- Це Ден ?

Мовчання.

- От я йому показу засранцю як мою подругу ображати !

З очей Маїди вже виблискували вогники, шукаючи його в натовпі.

Дівчина поспішила заспокоїти подругу поки вона не наробила чогось що потім жалітиме.

- Ні, це не він.

Швидко сказала дівчина до Маїди. Подруга промовила запитуючи.

- А хто ж ще.

Руді не хотіла відповідати, тому взяла теплого пиріжка та відкусила. Вона ледь відчувала яка вона на смак. Через декілька хвилин Ел привів Дена до їхнього столу, де сиділи дівчата.

- Ми прийшли, а тепер розповідайте що сталося? З-за чого посварилися ?

Обоє не хотіли відповідати, тому Маїда вже не втрималася та промовила . Її запальний характер дався у знаки тому промова була непродуманою та імпресивною.

- Та ви ж все-таки істинна пара що ж тут так важко зрозуміти почуття один одного ! Наче діти малі ображаєтесь та приховуєте щось від іншого. Все ж таки навіть те що ви хочете приховати буде з часом викрите і буде набагато важче. Розберіться вже нарешті !

ЇЇ палка розмова нарешті долинула до вух цих двох. Руді сиділа як на голках. А Ден не знав що й відповісти тому вів себе як і зазвичай. А от Руді завелася не на жарт.

- Ти все одно не скажеш усієї правди ! Це ти мені відповів тоді? Ти знав що я твоя істинна пара і навіть не сказав мені про це.

Хлопець не витримав та також відповів.

- Так, я знав і чекав коли ти про це розповіси. Але, я не хотів щоб ти почувалася так як я тебе в чомусь звинувачую в тому що ти мені цього не сказала коли ми тільки почали зустрічатися. Навіть зараз ховала це в таємниці і не договорювала всієї правди. Я справді хотів стримати свою обіцянку яку я тобі дав.

Слова які сказав хлопець були вирішальними у їхній розмові. Дівчина більше не захотіла продовжувати дурнувату розмову тому швидко встала та пішла.

Хлопець не пішов за нею. Він залишився сидіти, але потім встав та похмурий пішов за нею. Райдужка стала чорною та майже переходило на білок ока. Ті адепти які дивилися йому в очі швидко опускали голову або ж обходити його іншими напрямками. На щастя їхню розмову ніхто не чув з-за бар’єру який встановив Ел. Пара драконів так і сиділи, і спостерігали за цими подіями.

- Слухай Еліо, як думаєш коли вони помиряться ?

Повернула голову Маїда до свого хлопця. Дракон обійнявши дівчину, промовив.

- Ну десь за кілька днів то точно.

- На що ставимо ?

- Давай на місячний доклад до Натана ?

- Згодна на всі п’ятсот золотих монет !

Хлопець усміхнувся та промовив. Наблизившись так щоб вона відчувала його дихання на своїй шкірі.

-  Справді ?

Він промовив, граючись з її золотистим волоссям.

- Наче я тобі дарив тільки триста золотих монет.

Вона відібрала своє волосся у Еліо та промовила .

- Та невже ? А зустріч з магістрами алхімії чи ти думав вона для них безкоштовна буде ? Мій час дуже дорогий останнім часом.

- Мммм, тоді мені прийдеться ще більше золота ніж в них.    

Дракон обережно поклав свою долонь на її. Та торкнувся на мить своїми губами її шиї.

Через декілька хвилин пара зникла за дверима їдальні.