49. Прекрасний вечір

не редаговано

Ден стояв біля воріт академії о 14.15 він хотів підготувати ще один запасний план але на нього не вистачало часу. За назначеним часом Руді вийшла з гуртожитка та підійшла до Дена. Її мила посмішка говорила сама про себе. Чимось це заспокоїло хлопця, а з іншого боку він ніяк не міг викинути думки що перше побачення може не сподобатися їй . Посміхаючись вона відповіла першою .

- Привіт, і дякую за квіти.

Вона взяла кінчик зав’язаного волосся де були вони та помахала перед носом хлопця і понюхала їх.

- Вони дуже мені сподобалися.

- Я щасливий що тобі вони прийшли до смаку.

Дівчина хотіла спершу запитати, але зробила не подумавши. Вона підійшла ближче та простягла свою руку. Хлопець обережно потис її і вони пішли взявшись за руки.

- То куди йдемо ?

Запитала Руді, а хлопець відповів.

- Ти любиш кіно ?

- Ще не знаю я туди ніколи не ходила бо думала що колись потім, а ти ?

- Ні у світі де я жив був тільки опера та театр. Для мене це щось новеньке.

- Розумію мені теж. Тоді ми будемо разом дізнаватися.

Це трохи було у сум’ятті, але пара купила морозива та йшли говорячи на різноманітні теми які смішили, або ж так цікавили що вони не могли відірватись одне від одного. Кіно дуже сподобалося їм двом це було цікава історія про історію та драконів їхнє винищення та романтику. Вийшовши з будівлі де проводився фільм хлопець полишив дівчину на п’ятнадцять хвилин щоб дещо забрати. Але тут несподівано на дівчина нападають невідомі люди вона швидко з ними справилася хлопець тільки й бачив як вони впали додолу та заснули. Руді ціла й неушкоджена була спершу у відділі зі злочинністю разом з Деном. Чомусь хлопець переймався більше ніж вона. В ночі коди дівчина написала та підтвердила що на неї напали. Були зібрані свідчення і хлопця також. Тільки тоді їх випустили з відділу а ті хто напав отримують по заслузі не тільки від дівчини а від закону також.

- Тепер наше перше побачення зірвалося ?

Трохи сумним, але більш пустим сказала Руді.

Хлопець й досі тримав те за чим відходив це була корзина з їжею. Від неї й досі йшов маленький пар. Він узяв її руку в свою, посміхнувся та промовив.

- Не все так як є насправді, пішли я дещо тобі покажу. Я не впевнений чи ти вже знаєш про цю місцину, але вона дійсно підійме настрій .

Руді трохи повернулася в себе та промовила ще трохи десь віддалік, хоча це був вже прогрес.

- Ти мене заінтригував. Куди нам іти ? Я надіюся що воно десь поряд ?

Хлопець трохи задумливо та жартома відповів .

- Ну я можу тебе понести якщо ж ти не проти.

Зараз в голові не було нічого такого що не так виснажувало її як ходьба тому вона зупинилася повернулася до нього та простягла руки як дитина яка хоче щоб її понесли.  Хлопець присів щоб вона могла залізти на його спину.

- Потримай трохи поки я тебе не підійму, добре ?  

- Мг, так давай швидше.

Вона підняла її своєю магією та тримала корзину до поки спина хлопця не вирівнялась, чимось вона пощадила Дена чи то корзина була важка, чи то вона пожаліла його але всю дорогу тримала у своїх руках корзину. Вона трохи заплющувала очі . «Все таки то були вбивці вищого рангу на них моя магія не дуже то й діяла, а особливо на тих хто мав на це протидію з магічними предметами. Хоча одного побив саме Ден він його ледве не прибив. Але він мені потрібно був живий його розпитають і дізнаються виконавця. А мій роботодавець виб’є з них всю душу що вони напали на учасника авантюристів, я багато вже про нього знаю і він ніколи не допустить щоб з його команди когось на чіпляли ярлик вбити чи навіть доторкнутися хоча б пальцем. Я то передала своїм що на мене здійснили напад а вони зроблять всю роботу за мене та повідомлять мене коли це буде вигідно тільки нам ».

- Ми вже прийшли.

Ненавмисно сказав хлопець. Він обережно поклав корзинку та присів на землю щоб вона могла спокійно та потрохи встати на отерплі ноги.

Коли дівчина поглянула на місцевість на яку її принести була вражена.

- Яка тут краса.

Хлопець нічого не відповів тільки посміхнувся та розстелив приготоване покривало поставив корзину та витягнув ще теплу вечерю.

Він підійшов до руді та обійняв

- Ну що ж запрошую на пізню вечерю.

- Мммм, ти такий галантний .

Іронічно сказала Руді вона посміхнулася та поцілувала Дена. Ніжно і так не наполягаючи о після вона промовила обнімаючи його.

- Дякую, це було прекрасне перше побачення.

- Я дуже щасливий .